На концертах
Існують зали, які включають в себе кілька зон: з сидячими місцями (найчастіше з боків) і вільним простором – танцювальним партером.
Його роль полягає в тому, щоб глядачі могли вільно переміщатися по простору під час композицій. Квитки в дану зону найчастіше купують люди, що люблять потанцювати під запальну музику.
Проте існує декілька неприємних моментів:
- часто юрба веде себе дуже бурхливо, і стояти може бути вкрай некомфортно, а то й небезпечно;
- люди знаходяться в тісному контакті один з одним, і подібним моментом можуть скористатися шахраї;
- всі глядачі різного зросту, тому власникам мініатюрних параметрів досить складно буває що-небудь розгледіти на сцені.
Бойові мистецтва
Фанати небезпечного спорту знають, що таке партер у боротьбі: знаходження борця в положенні лежачи (стосується підлоги боком, спиною, грудьми).
Це означає не тільки повністю горизонтальну позицію, але і стійку на колінах, а також міст або напівміст.
У греко-римському та вільному вигляді нижня стійка є такою ж повноправною, як і стійка на ногах. Вона будується за принципом “трьох точок”: дві руки з одним коліном або два коліна з однією рукою торкаються поверхні підлоги.
У дзюдо за партер приймається ситуація, в якій обидва учасника зачіпають мат (у Японії він носить назву “татамі”) однієї зі своїх колін.
У бразильському джиу-джитсу і грэпплинге боротьба навмисно йде в позиції партеру. Перехід в цей стан відбувається шляхом виведення борця з рівноваги або ж за допомогою кидка. Далі використовуються задушливі прийоми і впливу на больові точки, поки суперник не вирішує здатися.
Однак не у всіх бойових мистецтвах застосовується даний прийом. За приклад можна взяти сумо, де поєдинок ведеться тільки в стійці на ногах, і за перемогу прийнято вважати будь-яке торкання підлоги однієї з кінцівок, не рахуючи ступень.
