Висновок
На швидкість хімічної взаємодії впливають різні фактори: природа реагуючих речовин (енергія активації), їх концентрація, присутність каталізатора, ступінь подрібнення, тиск, вид випромінювання.
У другій половині дев’ятнадцятого століття професором Н. Н. Бекетовим було зроблено припущення про те, що між масами вихідних реагентів і тривалістю протікання процесу є зв’язок. Дана гіпотеза була підтверджена в законі діючих мас, встановленому в 1867 році норвезькими хіміками: П. Ваге і К. Гульдбергом.
Вивченням механізму і швидкості протікання різних процесів займається фізична хімія. Найпростіші процеси, що протікають в одну стадію, називають мономолекулярными процесами. Складні взаємодії припускають кілька послідовних елементарних взаємодій, тому кожна стадія розглядається окремо.
Для того, щоб при мінімальних енергетичних витратах можна було розраховувати на отримання максимального виходу продуктів реакції, важливо враховувати ті основні фактори, які впливають на перебіг процесу.
Наприклад, для прискорення процесу розкладання води на прості речовини необхідний каталізатор, роль якого виконує оксид марганцю (4).
Всі нюанси, пов’язані з вибором реагентів, підбором оптимального тиску і температури, концентрації реагентів, розглядаються в хімічній кінетиці.
