У Колонній залі
У той час як міліція марно намагалася запобігти трагедії, у Будинку Спілок в обрамленні троянд, зелених гілок і червоних прапорів стояла труна, до якого йшов нескінченний потік людей. Вождя ховали в його улюбленому повсякденному мундирі. Кришталеві люстри в Колонній залі затягнули чорним кріпимо, на білих колонах закріпили червоні оксамитові полотнища. На столичних вулицях були включені прожектори, які освітлювали шлях до Будинку Спілок.
Прощання з вождем тривало три дні. Вхід в Колонний зал був закритий у ніч на 8 березня. Почалася підготовка до похорону.
Під звуки траурного маршу
Рівно в 12 годин над Кремлем провели артилерійський салют. По всій країні почалися п’ять хвилин мовчання. Про те, що відбувається в Москві, по радіо повідомляв у своєму характерному урочистому стилі Юрій Левітан. Правда, він говорив лише про церемонії – про те, як війська пройшли перед Мавзолеєм на початку першого, про літаки, які пролетіли над Кремлем. Про стовпотворіння в країні не знав ніхто.
На мітингу виголошували промови, що увійшли згодом у документальний фільм «Велике прощання». Приблизно в той час, коли забальзамоване тіло вождя переносили в Мавзолей, поблизу Трубної площі виникла тиснява.
