Репресії
Ще на початку двадцятих років країну покинули багато представників інтелігенції. Вони знали про те, як склалася доля тих, хто не встиг втекти з радянської Росії. Тим не менш, в кінці сорокових років пропозицію повернутися на батьківщину деякі прийняли. Російські дворяни поверталися додому. Але вже в іншу країну. Багатьох відправили одразу ж по поверненні в сталінські табори.
Система Гулагу в післявоєнні роки досягла свого апогею. В табори поміщали шкідників, інакомислячих та інших “ворогів народу”. Сумна доля солдатів і офіцерів, які опинилися в роки війни в оточенні. У кращому випадку вони проводили кілька років у таборах, аж до приходу до влади Хрущова, який розвінчав культ Сталіна. Але багато з них були розстріляні. До того ж умови в таборах були такими, що винести їх могли тільки молоді й здорові.
У повоєнні роки одним з найбільш шанованих людей у країні став маршал Георгій Жуков. Його популярність Сталіна дратувала. Однак засадити за ґрати народного героя він не зважився. Жукова знали не тільки в СРСР, але і за його межами. Вождь вмів і іншими способами створювати некомфортні умови. В 1946 році було сфабриковано «справу авіаторів». Жукова зняли з посади Головкому сухопутних військ і направили в Одесу. Кількох генералів, наближених маршала, заарештували.
