Сільська розруха і душевна драма поета
Ставлення Єсеніна до революції наповнюється критикою, неприйняттям. Сам поет щиро кається, що дотримувався думки про правильність її ідей.
Драми поета в завершальні роки його життя пов’язані з наслідками політичними змінами. І якщо рання поезія Єсеніна сповнена прийняттям нових порядків і в ній підтримується гасло «Земля – селянам!», то пізній Єсенін бачить всю розруху. Поет починає відкидати нові порядки всіма силами. Ставлення Єсеніна до революції виражається в таких творах, як «Повернення на Батьківщину», «Лист матері» та інших.
Наприклад, у творі «Повернення на Батьківщину» можна спостерігати, який вплив справила революція на життя сільських жителів. Ліричний герой, повернувшись у рідний край, не може дізнатися рідних людей, власного будинку. Він з сумом розуміє, що його рідний край тепер став для нього чужим. Поетичний світ стикається з задушливої дійсністю:
Я з сумом озираюсь на околицю:
Якась незнайома мені місцевість!
Це і є причиною душевної драми. Такий же розлад можна спостерігати і в творі «Незатишна рідка лунность», в рядках якого поет висловлює повну байдужість до навколишнього світу. Це байдужість жахає ліричного героя:
Байдужий я став до променів,
І очажний вогонь мені не милий.
Але поет не ставить хрест на Росії остаточно. Йому боляче спостерігати, що його країна терпить злидні, приниження. Він просить її:
Польова Росія! Досить
Волочитися сохою по полях.
