Пояснення Холмса
Як водиться в творах детективного жанру, в кінці слідчий пояснює, як саме він прийшов до своїх висновків. Це зробив і Шерлок Холмс “Строкатої стрічки” – в короткому змісті ми розповімо про це.
Увагу Шерлока Холмса під час візиту в маєтку залучили вентиляційний отвір над ліжком загиблої Джулії і лже-шнур для дзвінка, який тягнувся від вентилятора до подушці жертви. Потім виявилося, що ліжко пригвинчена до підлоги, а коли на вогнетривкій шафі сищик побачив блюдечко з молоком, то відразу ж подумав про отруйної змії. Дійсно, адже лікар Ройлотт, цей любитель екзотичних тварин, багато років прожив у Індії, не міг не знати, що зміїний отрута навряд чи буде виявлено при дослідженні тіла укушеної. А двом крихітним темними цятками на шкірі жертви – слідів від зубів гадюки – навряд чи буде приділено належну увагу.
Цю тварюку, яка в дикій природі виповзає на полювання лише в темний час доби, Ройлотт випускав зі своєї вогнетривкої шафи глибоко за північ:
Змію він пропускав через вентилятор… і знав напевно, що вона поповзе по шнуру і спуститься на ліжко. Рано чи пізно дівчина повинна була стати жертвою жахливого задуму, змія вжалила б її, якщо не зараз, то через тиждень.
А свистом доктор кликав її назад, привчивши повертатися до нього і пити молоко. Змію не повинні були виявити поряд з тілом жертви, інакше злочинний задум Ройлотта був би розкритий.
(Зауважимо в дужках: Конан Дойл, скоріше всього, не знав, що змії не чують. У цих плазунів є якийсь аналог внутрішнього вуха, але без барабанної перетинки. Однак щелепна кістка, з якою з’єднаний орган, добре сприймає вібрації. Саме тому творці вітчизняної екранізації фільму з цієї розповіді (1979, режисер Ігор Масенников), “змусили” головного лиходія не тільки свистіти, але і постукувати по стіні.)
Коли Холмс, почувши шипіння спускається по шнуру змії, став бити її палицею, та, розізлившись, повернулася назад і вжалила свого “господаря”. Такі були обставини смерті лікаря Грімсбі Ройлотта, і навряд чи в цій загибелі можна вважати винним великого сищика Шерлока Холмса.
Так закінчується короткий зміст оповідання “Пістрява стрічка”.
