Стягнення боргу – поширене явище у ринковій економіці. З ним стикаються і громадяни, і комерційні організації. Процедура являє собою взаємодію з бюрократичним апаратом і зобов’язує виконати формальні вимоги.
Його виникнення
Якщо систематизувати інформацію про стягнення боргів, то вони виникають у зв’язку з відмовою або ухиленням віддавати грошові борги, невиконання зобов’язання за договором.
Все це не поширюється на трудові спори (відмова виплачувати зарплату), сімейні (відмова платити аліменти). Для них передбачається аналогічна процедура з іншими нормами регулювання.
Є відмінності між судовими процесами, в яких учасник – хоча б один громадянин, який не має статусу підприємця, і де учасники – виключно суб’єкти економічної діяльності.
Способи стягнення боргу
Практика і законодавство пропонують два варіанти:
- звернутися до колекторів;
- подати позов до суду і почати стягнення з допомогою служби приставів.
Перший спосіб не так давно вважався не зовсім законним способом повернути свої гроші. Колектори славилися погрозами, тиском на боржників, застосуванням злочинних методів, не кажучи про плутанини відомостей про боржників.
Зараз дана діяльність врегульована, і організації, що порушують правила ведення бізнесу, штрафуються, до того ж боржник вправі тепер звернутися в суд для свого захисту. Якщо немає бажання займатися судовими позовами, достатньо написати скаргу в ФССП. Іноді пристави не бажають виконувати свою роботу, і доводиться стимулювати їх за допомогою прокуратури.
Що стосується тих, кому винні, для них колектори теж є своєрідним виходом. Передача або переуступка боргу в обмін на певну суму (вона менше початкового боргу) дає можливість отримати хоч щось і забути про проблеми з боргом.
Досудове врегулювання
Виділимо одну особливість: у випадку із звичайними громадянами досудові способи врегулювання право, а не обов’язок. У випадку з комерсантами і підприємницькими структурами цей етап обов’язковий. Без його проходження суддя в арбітражі поверне позов і не стане розглядати справу по суті.
Стягнення боргу на даному етапі являє собою як формальність, так і реальну спробу домовитися. Якщо підходити з чисто формальної точки зору, направляється претензія і потім на неї чекають на відповідь. Потім папери передають у суд.
За другим варіантом стягувач може запропонувати варіанти розстрочки, рефінансування, припинення договору на взаємовигідних умовах. Наприклад, передається частина активів замість вибачення решти боргу або виробляється інше рішення, що влаштовує всі сторони. Подібне врегулювання дає два плюси:
- відсутність витрат на безнадійну справу;
- повернення частини або всього боргу через деякий час.
Судові процедури
Заява про стягнення боргу подається до суду, який, розглянувши його, виносить рішення. Найчастіше судді погоджуються з позовами. Відмови в даних випадках рідкісні, суддя може за деяких причин зменшити суму боргу – більш поширений варіант.
Закон на сьогодні передбачає три варіанти розгляду справи в суді:
- винесення наказу;
- винесення рішення у спрощеному порядку;
- винесення рішення в рамках позовного провадження або загального порядку розгляду.
Всі три форми розгляду передбачаються і цивільно-процесуальним та арбітражно-процесуальним кодексами. Різниця в деяких нюансах і нумерації статей законів.
Судовий наказ
Він являє собою результат розгляду судом заяви та долучених до неї документів. За яких підстав виноситься наказ про стягнення боргу?
- письмова або нотаріальна угода (договори, розписка про одержання грошей тощо);
- санкції за порушення, допущені роботодавцем;
- борги з оплати послуг ЖКГ;
- борги за внесками на користь ТСЖ або житлового кооперативу.
- у випадку з ІП та комерційними організаціями обов’язкові платежі і санкції розміром до 100 тис. руб.
ЦПК обмежень за розмірами сум не встановлює.
Схема написання заяви наступна:
- відомості про суд або номер судового ділянки світового судді;
- відомості про взыскателе (Ф. В. О., назва організації, адреса проживання або розміщення);
- відомості про боржника (Ф. В. О., назва організації, адреса місця проживання або розміщення);
- стисло викладаються відомості про обставини справи;
- прохання про стягнення певної грошової суми;
- перелік долучених документів;
- квитанція про оплату державного мита;
- підпис і дата подання.
АПК зобов’язує заявника також вказати реквізити банківського рахунку, на який потім будуть переводитися гроші після стягнення.
Як розраховується розмір державного мита для отримання судового наказу про стягнення боргу? Закон вказує на 50 % від тієї суми, яка сплачувалася при подачі позову.
Рішення приймається без проведення судового засідання на основі документів, наданих з заявою. Ніяких додаткових відомостей від сторін не приймається. Учасникам процедури залишається лише надати в суд пакет документів і чекати результату.
Суддя, винісши наказ, надсилає його копію з доданими документами боржника. Якщо той встигне написати в 10-денний термін після отримання паперів відмову, то судовий акт скасовується.
Чи можна обійтися без того, щоб звернутися за видачею наказу? Немає. Суддя, отримавши позов, перевірить наявність відомостей про спробу добитися винесення наказу. У разі їх відсутності документи повертаються, а позивачу роз’яснюють правильний порядок дій.
Написання позову
Як написати позов про стягнення боргу? Зразок знайти нескладно. Проте треба враховувати ряд відмінностей між цивільним і арбітражним процесом:
- найменування суду, куди подається позов;
- відомості про позивача (повна назва, Ф. В. О., адреса розташування або проживання, контакти), АПК зобов’язує вказати в позові дані з реєстраційного свідоцтва організації або підприємства;
- відомості про відповідача (повна назва організації, Ф. В. О., адреса розміщення або проживання);
- обставини справи;
- АПК зобов’язує також посилатися на норми закону, які були порушені відповідачем;
- розрахунок суми;
- вимоги викладаються під «прошу» (стягнути з відповідача суму у розмірі – цифрами і прописом позначається сума);
- ціна позову (сума, в яку оцінюються вимоги;
- перелік доданих документів;
- підпис і дата подання позову.
Особливість арбітражного процесу в попередньому дотримання претензійного порядку. Позивач направляє претензію і дає термін на відповідь.
Якщо в документах немає доказів її напрямки, що позов підлягає поверненню.
В ЦПК немає аналогічного положення, але факт відправлення претензії послужить додатковим доказом.
Які документи додаються
Заяву на одержання наказу або позов про стягнення боргу розглядаються на основі лише документів, свідчення не є прийнятним доказом.
Перша категорія – розписки, який видано на підтвердження отримання позики, друга – договори, за якими боржник або відповідач зобов’язаний здійснювати платежі.
Єдиний спосіб спростувати борг по розписці – надати письмове підтвердження, що дане займодателем про погашення боргу.
Зі стягненням боргу за договором все складніше. Крім копії угоди, надаються інші папери, що підтверджують виконання позивачем його зобов’язань. Сюди входять акти прийому-передачі товарів, акти приймання за договором про надання послуг, виписки з банківського рахунку і т. д.
Невід’ємний елемент позову – ухвала про відмову у видачі наказу або про його скасування, видане раніше.
Позивач в арбітражі завіряє копії документів та направляє їх у суд, і відповідачу і третім особам.
Які справи розбираються у спрощеному порядку
Судове стягнення боргів в рамках спрощеного виробництва передбачається для декількох видів справ:
- Стягнення грошових сум до 100 тис. руб. за ЦПК.
- Стягнення грошових сум у розмірі 250 тис. руб. з ІП або 500 тис. руб. з організацій АПК.
- Стягнення обов’язкових платежів або санкцій в розмірі від 100 до 200 тис. руб. в АПК.
- Стягнення боргів, що утворилися в силу договірних відносин між сторонами, визнаних відповідачем, але не виконуваних ним, незалежно від ціни вимог відповідно до обох кодексів.
Розгляд справи в такому режимі дозволено за умови згоди обох сторін. Ініціативу має право проявити як суд, так і жодна з сторін. В той же час справа не повинна торкатися:
- відносини учасників з органами влади (в тому числі коли один з них є органом влади);
- збереження державної таємниці;
- інтереси дітей;
- питання, які вирішуються в порядку окремого провадження.
Якщо в ході розгляду в справу вступає третя особа, подається зустрічний позов або виявлені обставини, що виключають застосування спрощеного порядку, суддя зобов’язаний перейти до загального порядку розгляду справи. Так само він діє, якщо:
- необхідно досліджувати додаткові докази;
- провести огляд або дослідження доказів;
- допитати свідка;
- в ході розгляду виникає ризик того, що будуть порушені інтереси третіх осіб.
Як виглядає спрощений порядок виробництва
Судове стягнення боргів являє собою модифіковану форму наказового виробництва, де сторони не викликаються в судове засідання, відповідно, не ведеться протокол засідання, і лише у встановлений час надсилають в суд документи.
Як все організовано? Суддя повідомляє учасників процесу про відкриття справи і пропонує надати заперечення, додаткові докази до певної дати.
Заперечення і нові матеріали надаються і суду, і іншій стороні. Тут судді немає необхідності отримати матеріали від однієї сторони, щоб передати їх іншій.
Якщо папери надійшли із запізненням, суддя має право прийняти їх, якщо запізнення пов’язане з поважними причинами, про які заявлено в заяві учасника.
Особливість винесення рішення
Суддя вправі винести рішення, не складаючи мотивувальної частини. Якщо учасники процесу не заявлять про складання повного судового акта, строк на подачу апеляції – 15 днів, якщо заявлять – строк продовжується до місяця.
Якщо справа вирішується світовим суддею, бажано враховувати, що з проханням скласти повне рішення слід звертатися найпізніше протягом 3 днів після оголошення результату по справі або отримання повідомлення про це.
Загальний порядок розгляду
Позовна стягнення боргу проводиться за стандартною процедурою. Подається заява, суддя, перевіривши його в частині дотримання формальних вимог, відкриває справу та викликає учасників процесу до себе.
Відповідачу надається право надати заперечення. Якщо він двічі не з’явився в суд, знаючи про засідання, в основу рішення лягають аргументи позивача – застосовується заочний порядок розгляду.
Вислухавши аргументи учасників справи, вивчивши отримані документи, суддя приймає рішення. Як правило, на спори такого роду витрачається одне засідання.
Висновок
Судовий розгляд може зайняти два етапи:
- прохання видати судовий наказ;
- розгляд позову в спрощеному або загальному порядку.
Наказне провадження важко оминути, лише в деяких випадках, у випадку з арбітражними справами, подається позов, якщо сума перевищує встановлений поріг.
У справах з простими громадянами, у яких сума спору не більше 50 тис. руб., рішення приймають світові судді. Якщо поріг перевищується справу пов’язано з вимогами, що виключають розгляд спору у світовій юстиції, матеріал передається в районний суд.
У випадку з розпискою її досить, у випадку з договорами суди вимагають докази виконання позивачем його обов’язків.
