Зведення храму та заснування обителі
Звістка про диво швидко облетіла околиці, і до ранку берег був сповнений жителями довколишніх сіл. Церкву будували всім світом і, з Божою допомогою, впоралися за один день. У літописі говориться, що єпископ Трифон працював нарівні з усіма і власноруч піднімав на стіни свежеотесанные, пахнувшие смолою колоди.
В цю церкву, освячену в ім’я Введення в храм Пресвятої Богородиці, і помістили ікону, чудесним чином отриману напередодні. Угледівши у всьому тому, що сталося знамення, послане згори, єпископ розпорядився заснувати там же обитель, що отримала популярність як Толзький монастир завдяки знаходився поблизу однойменного притоці Волги. З цих днів почалася майже сімсотлітня історія одного з найбільш відомих на православній Русі духовних центрів. Тоді ж було встановлено свято чудотворної Толзької ікони Божої Матері. Їм стало 8 серпня – історична дата її чудесного набуття.
З моменту свого заснування і аж до закриття на початку 30-х років XX століття монастир був чоловічим, і вже в наш час, після шістдесяти років, проведених країною в умовах жорсткого антирелігійного тиску, знову відкрився як жіноча обитель. У XIV столітті він був притулком для десятків ченців, які побажали залишити суєту світу і ще при житті здійнятися духом до Горних вершин. Недарма постриг у ченці називали в народі прийняттям «ангельського чину».
