Синдром емоційного вигорання: причини, симптоми, діагностика і лікування

Термін “емоційне вигорання” ще щільно не увійшов до побутової лексикон, але з ним стикалися всі працюючі люди. Виробничий стрес кожен рік приносить великі втрати із-за проблем, пов’язаних з психічним здоров’ям працівників. У чому небезпека синдрому? Як його виявити і подолати? Відповіді на ці та інші питання можна отримати, прочитавши цю статтю.

Значення терміна

Визначення синдрому емоційного вигорання (СЕВ) звучить так: це захисний механізм психологічного захисту від стресу, який виникає у трудовій сфері. Виникає він із-за тривалого знаходження людини в напруженій обстановці, в результаті чого він втрачає основну частину емоційної і фізичної енергії. Найбільш часто проявляється синдром емоційного вигорання у педагогів, керівників підприємств, соцпрацівників. Головними причинами цього явища вважаються рутина, напружений графік, маленька оплата праці, прагнення до першості, а також інші подібні фактори. Проявляється синдром емоційного вигоряння і у медичних працівників. Це відбувається з-за підвищеної відповідальності за здоров’я і життя пацієнтів. Обов’язково необхідно проводити корекцію синдрому емоційного вигоряння, щоб уникнути можливих проблем з психічним і фізичним здоров’ям.

Історія виникнення

Термін синдрому емоційного вигоряння з’явився на початку 70-х років. Вчені виявили, що через кілька років після початку трудового стажу працівники починають відчувати близьку до стресового стану. Робота переставала тішити, знижувалася витривалість, виникало відчуття роздратування і безпорадності. Але при боротьбі з симптомами методики психотерапії не приносили необхідного результату.

У 1974 році В США психіатр Фрейденберг опублікував совою першу роботу з цієї теми, яку назвав в перекладі на російську “Емоційне вигоряння” або “Професійне вигоряння”.

Соціальний психолог К. Маслач в 1976 році вигоряння позначила як втрату співпереживання і розуміння клієнтів або пацієнтів з боку працівника, а також емоційне і фізичне виснаження, низьку самооцінку і негативне ставлення до своїх професійних обов’язків.

Спочатку синдром характеризувався виснаженням і відчуттям непотрібності людини, але поступово симптоматика розширилася. Дослідники з часом почали відносити емоційне вигорання до психосоматическому прояву, яке означає наближення хвороба. Зараз синдром відносять до стресу, викликаному труднощами підтримки нормального способу життя.

Ознаки виникнення

Емоційне вигорання часто плутають зі стресом, хоча це різні явища. Сучасна медицина виділяє близько 100 ознак цього стану. Перебіг синдрому складається з трьох видів симптомів: фізичних, психологічних і поведінкових. Перші ознаки проявляються у хворого у вигляді:

• Головного болю.
• Задишки.
• Безсоння.
• Порушень роботи ШКТ.
• Болі в горлі.
• Фізичної слабкості.
• Синдрому хронічної втоми.

Психологічні та поведінкові симптоми проявляються у вигляді:

• Апатії і нудьги.
• Підозрілості.
• Невпевненості в собі.
• Втрати інтересу до професії.
• Почуття провини.
• Віддаленість від колективу і родини.
• Відчуття самотності.
• Підвищеної дратівливості.

В основному перед проявом синдрому професійного емоційного вигоряння у людини з’являється підвищена активність. Працівник повністю поглинений роботою, при цьому забуває про власних фізичних і емоційних потребах. В результаті такого ритму життя настає виснаження. Людина не може відновити сили навіть після повноцінного відпочинку. Після чого він відсторонюється від роботи і виробляє до неї байдужість. Разом з цим у нього падає самооцінка і зникає віра в свої сили, він перестає отримувати задоволення від роботи.

Чим відрізняється емоційне вигоряння від стресу?

Ознаки синдрому стають явними вже на останніх стадіях. Спочатку у людини виникає стрес, який при тривалому впливі провокує емоційне вигорання. Відмінними рисами є такі ознаки:

• Емоційні прояви. Під час стресу вони виражаються дуже бурхливо, а при вигорянні, навпаки, відсутні.
• Почуття і відчуття. Стрес викликає у людини підвищену активність, а синдром вигорання – безпорадність і безнадійність.
• Психічні прояви. Під час стресу працівник відчуває тривогу, а при синдромі – депресію і відчуженість.
• Розумові процеси. При стресі людині не вистачає енергетичних ресурсів, а під час синдрому – мотивації.
• Втрата енергії. Під час стресу співробітник відчуває брак фізичної сили, а при емоційному вигорянні – емоційної.

Завдяки знанню відмінних характеристик можна вчасно виявити вигоряння працівника. Таким чином, запобігти незворотні процеси в здоров’ї людини.

Стадії

Крім загальних симптомів важливо знати, якою мірою проявляється синдром емоційного вигоряння. Тест, як правило, використовують вже на останніх стадіях, коли людина звернулася до фахівця. Але розвиватися він починає поступово. Грінберг призводить 5 ступенів розвитку синдрому:

“Медовий місяць” – людина захоплений своєю роботою. Але постійні стреси призводять до того, що він отримує менше задоволення від процесу, і працівник починає втрачати до неї інтерес.

“Недостатньо палива” – з’являється відчуття втоми, апатії, виникають проблеми зі сном. Якщо немає додаткової мотивації, то працівник втрачає інтерес до трудового процесу, при цьому падає продуктивність його праці. Людина в цій стадії може порушувати дисципліну і усуватися від своїх обов’язків. Якщо мотивація дуже висока, то продовжує посилено працювати на шкоду своєму здоров’ю.

“Хронічні симптоми” – підвищена трудова активність може привести до різних захворювань і психологічним переживанням. У трудоголіка може розвинутися дратівливість, пригніченість, відчуття загнаності в кут і брак часу.

“Криза” – під впливом хронічних захворювань працівник може частково або повністю втратити працездатність. Емоційні переживання на цьому тлі посилюються, з’являється відчуття незадоволеності якістю життя.

“Пробивання стіни – психологічні та фізичні проблеми переходять у гостру форму і можуть стати причиною розвитку небезпечних захворювань. Його кар’єра і життя знаходяться під загрозою.

На перших стадіях синдрому частіше можливе збереження робочого місця і посади, на відміну від останніх двох. Важливо вчасно виявити у людини РЕВ, щоб уникнути розвитку серйозних захворювань.

Причини синдрому емоційного вигорання

Кожна людина індивідуальна і по-своєму сприймає події. В одних і тих же умовах у одного може виникнути синдром емоційного вигорання, а в іншого – ні. До особистісних причин відносять такі риси характеру:

• Гуманізм.
• Песимізм.
• Підвищена сприйнятливість.
• Недовірливість.
• Інтроверсія.
• Здатність до самопожертви.
• Сталість.
• Підвищена відповідальність.
• Прагнення все контролювати.
• Мрійливість.
• Ідеалізація.
• Підвищені очікування від результатів роботи.

Також виділяють ситуативні чинники синдрому емоційного вигорання, які здатні спровокувати його появу. До них відносяться:

• Робота під пильним контролем.
• Нездорова конкуренція.
• Дуже відповідальна робота.
• Конфлікти з керівництвом або колегами.
• Примітивна і монотонна робота.
• Погано організований працю.
• Понаднормова робота.
• Відсутність перерви.
• Важка атмосфера в колективі.
• Відсутність підтримки з боку сім’ї та друзів.
• Підвищена фізична і емоційна напруга.

Найбільш часто піддаються синдрому емоційного вигоряння молоді фахівці, чия діяльність пов’язана з людьми. Вони на зорі своєї кар’єри повністю занурені в роботу і несуть за неї підвищену відповідальність.

Які професії знаходяться в групі ризику?

Найчастіше синдрому піддаються люди, які працюють в системі “людина – людина”. До них відносяться такі спеціальності:

• Медичні працівники – синдром емоційного вигоряння у них проявляється через постійне почуття відповідальності за життя і здоров’я пацієнтів. Вони часто знаходяться в ролі “жилетки” і при несприятливому результаті лікування стають своєрідною “мішенню” для хворого або його родичів.
• Педагоги – емоційне вигорання у них проявляється з-за психологічного тиску з боку учнів, їх батьків, начальства і колег. Вони часто перебувають у напруженій обстановці і умовах поганої організації праці. Емоційне вигорання педагогів посилюється низькою зарплатою.
• Психологи – синдром виникає із-за постійного перебування в психоемоційному напрузі від проблем своїх пацієнтів.

Також схильні СЕВ працівники правоохоронних органів, МНС, соціальних служб та інших професій, які щодня перебувають в складних умовах, при цьому взаємодіють з іншими людьми.

Шкідливий синдром для здоров’я?

Синдром емоційного вигоряння допомагає людині впоратися з надмірним навантаженням. Таким чином, спрацьовує захист, що відключає емоції у відповідь на різні фактори, здатні травмувати психіку. Не потрібно соромитися цього синдрому, оскільки він проявляється лише у здорового організму. Цей стан допомагає людині зберегти енергію. Якщо захисна функція не спрацює, то можуть виникнути незворотні зміни в психіці і здоров’ї людини.

Які можуть бути наслідки синдрому?

Якщо не почати лікування емоційного вигоряння, то в перші три роки у людини можуть виникнути інфаркти, психози та інші фізичні і психологічні порушення. Якщо не вжити заходів, то в подальшому будуть формуватися хронічні захворювання, такі як депресія, проблеми з імунною системою і внутрішніми органами. Нові хвороби породжують новий стрес, що тільки погіршує стан людини.

Діагностика

Психолог може скористатися спеціальними методиками, щоб виявити наявність і визначити ступінь вираженості явища. Діагностика емоційного вигорання проходить із застосуванням різних опитувальників:

• “Визначення психологічного вигорання” А. А. Рукавишникова. Методика часто використовується психологами.
• “Діагностика емоційного вигоряння” – методика Бойко Ст. Ст. Опитувальник допомагає виявити рівень розвитку синдрому.
• “Професійне вигорання” К. Маслач і С. Джексон. Методика допомагає виявити наявність синдрому.

Дані методики можуть бути використані і як самодіагностики, наприклад методика емоційного вигорання Бойко Ст. Ст., якщо є деякі із симптомів синдрому.

Лікування у психотерапевта

При стійких зміни в психологічному сприйнятті людиною робочої діяльності потрібно звернутися за допомогою фахівця. Психотерапевт спочатку проведе діагностику з метою підтвердження діагнозу, а також для виявлення ступеня його прогресування. Після чого зробить ряд заходів. Лікування синдрому емоційного вигоряння полягає у застосуванні таких підходів:

• Психотерапія – в неї входить навчання хворого прийомам релаксації, збільшення емоційного інтелекту, проведення різних тренінгів для формування комунікативних навичок, підвищення впевненості в собі.
• Медикаментозна терапія – для полегшення симптомів призначаються антидепресанти, снодійні, ноотропи та інші препарати. Призначають при тяжкій формі синдрому емоційного вигорання.

Психологія у цьому випадку рекомендує використовувати техніку активного слухання. Пацієнту потрібно дати можливість обговорити емоції, які вона відчуває. Він може це зробити при індивідуальній консультації або на зборах з колегами. Після обговорення подій людина може виплеснути свої емоції і переживання. Таким чином, він навчиться вирішувати конфлікти і побудує продуктивні робочі стосунки з колегами.

Якщо цей метод не приносить результату то потрібно задуматися над зміною роботи або сфери діяльності. Бажано змінити її на область, не пов’язану з людьми.

Самостійна боротьба

З емоційним вигорянням на ранній стадії можна впоратися самому. Якщо людина починає відчувати кілька симптомів, то необхідно починати боротьбу з синдромом. Для цього потрібно скористатися наступними порадами:

• Зайнятися собою. Слід відновити витрачену енергію. Для цієї мети потрібно вчасно лягати спати, правильно харчуватися і забезпечити собі помірне фізичне навантаження. Протягом тижня потрібно обов’язково знаходити час для занять, які приносять задоволення і позитивні емоції.
• Змінити погляд на ситуацію. Потрібно переглянути свої професійні обов’язки, можливо, є варіант зайнятися більш цікавим заняттям або розподілити навантаження на співробітників. Важливо виявити способи зміни проблемної ситуації. У цьому випадку потрібно провести роботу над собою.
• Обмежити негативний вплив стресових факторів. Потрібно скорегувати стосунки і справи на роботі. Важливо донести до колективу і начальства, що необхідно підвищити працездатність для довгострокового співробітництва.
• Налагодження соціальних зв’язків. Необхідно взаємодіяти з колективом, можна знайти наставників або самому допомагати оточуючим. Головне – вирватися із замкнутого кола обов’язків. Взаємна підтримка допоможе разом впоратися зі складними ситуаціями на роботі та знайти нових товаришів.

Дані рекомендації допоможуть впоратися з синдромом на початкових стадіях. Якщо у працівника є стійкі зміни в психіці і здоров’ї, то потрібно скористатися допомогою кваліфікованого психолога.

Профілактика синдрому емоційного вигорання

Крім роботи над собою під наглядом психолога потрібно врегулювати міжособистісні відносини з колективом і переглянути робочі умови. Найчастіше пацієнти змінюють місце роботи, а якщо це неможливо, то можна скористатися наступними порадами:

• Поділ трудових цілей на короткострокові та довгострокові. Перші допомагають посилити мотивацію і швидко показують результат.
• Робити невеликі паузи в роботі. Це допоможе відновити сили.
• Вести позитивний діалог з самим собою, навчитися відпочивати.
• Дотримуватись здорового способу життя, в який входить збалансована їжа і фізичні навантаження.
• Регулярно змінювати вид діяльності, не стопорясь на одній справі.
• Влаштовувати раз на тиждень вихідний, коли можна робити все, що хочеться.
• Уникати перфекціонізму.
• Не приймати участь в нездорової конкуренції на роботі.

Дані рекомендації допоможуть поліпшити стан хворого. Поради можна використовувати і в якості подальшої профілактики синдрому емоційного вигорання, після повного одужання людини.

Профілактика вигорання в колективі

Оскільки синдром часто виникає із-за несприятливих умов на роботі, то він може проявитися відразу кількох працівників. В результаті чого працездатність колективу в цілому може значно впасти. Керівникам слід скористатися наступними порадами:

• Звертати увагу на “дзвіночки”. Слід спостерігати за співробітниками. Тривожним знаком буде прояв у поведінці працівників безпорадності, злостивості, неуважності. Потрібно контролювати їх емоційний і фізичний стан.
• Помірні навантаження. Не можна допускати, щоб співробітники працювали на межі своїх можливостей. Важливо визначити оптимальний рівень трудової зайнятості.
• Обов’язковий відпочинок. Графік роботи повинен бути нормованим, з обов’язковими вихідними і відпустками.
• Оптимізація роботи. Співробітники повинні знати, який результат необхідно отримати. Важливо забезпечити їх всіма необхідними ресурсами і створити їм комфортні умови для роботи.
• Вдячність за працю. Похвала, грамоти, премії є сильною мотивацією. Начальник повинен помічати навіть незначні досягнення працівника, підкреслювати його вкладення в спільну справу.
• Підвищення кваліфікації. Навчання і подальший кар’єрний ріст допоможуть розвиватися людині на роботі. Таким чином вдасться уникнути рутини, яка є одним з чинників емоційного вигорання.
• Згуртування колективу. Не можна допускати нездорову конкуренцію на робочому місці. Важливо, щоб повага та взаємодопомога увійшли в норму. Можна скористатися різними тренінгами, які допоможуть у цьому.

Профілактичні заходи дозволять не тільки уникнути синдрому емоційного вигорання, але й підвищити продуктивність праці, а також створити сприятливу атмосферу на робочому місці.

Отже, емоційне вигорання здатне завдати шкоди психічному і фізичному здоров’ю, якщо вчасно не почати лікувати. Синдром служить захисним механізмом для психіки людини. Його можна виявити за допомогою спеціальних методик. У початковій стадії синдрому можливо самостійне лікування, але на останніх без допомоги психолога не обійтися. Важливо проводити профілактику емоційного вигорання, особливо працівникам в системі “людина – людина”.