Європейські норми: докладний аналіз
Що стосується єдиної системи світової экосертификации, то Європейська спільнота виділяє її добровільність і відкритість для всіх країн, що також не виключає і того, що обов’язкова екологічна сертифікація продукції має місце. Крім того, ще з 1993 року була поширена директива Євросоюзу, що визначає переваги біологічно сертифікованих товарів, що поставляються на світові ринки. Згідно з нею ціна їх може бути підвищена в кілька разів. Рішення про присвоєння екологічних маркерів приймається уповноваженими відділами країн ЄС, які попередньо оцінюють екологічність того чи іншого виробу.
Принципи экосертификации ЄС засновані на запобіжні заходи: шкоди для навколишнього середовища потрібно запобігати в першу чергу за допомогою знищення джерел, винних у забрудненні. Ефективність такого процесу безпосередньо залежить від безпеки продукції, послуги, процесу чи іншого елемента, що впливає на охорону природи. Самі правила экосертификации повинні переважати за своєю природою над тими параметрами, які містяться у вимогах. І це важливо.
Виявити це правило можна на основі широких суспільних досліджень, які дозволяють визначати вимоги для кожної конкретної групи продуктів залежно від ступеня їх впливу на екологію. Затверджений бюлетень Комісії ЄС частенько озвучує вимоги безпеки, які відповідають кожній фазі життєвого циклу сертифікованого товару, як вже говорилося раніше.
