Позиції союзних держав перед конференцією
Для Сталіна з самого початку війни головним питанням залишалося зобов’язання союзників про відкриття другого фронту. Листування між Сталіним і Черчіллем підтверджує, що на постійні прохання глави СРСР прем’єр-міністр Великобританії незмінно відповідав лише туманними обіцянками. Радянський Союз ніс важкі втрати. Поставки по ленд-лізу не приносили відчутної допомоги. Вступ у війну союзників могло б значно полегшити становище Червоної армії, відволікти частину німецьких військ і скоротити втрати. Сталін розумів, що після розгрому Гітлера західні держави захочуть отримати свою частку пирога”, тому зобов’язані надати реальну військову допомогу. Радянський уряд вже в 1943 р. планував взяти під контроль європейські території аж до Берліна.
Позиції США в цілому були схожі з планами радянського керівництва. Рузвельт розумів значення відкриття другого фронту (операція “Оверлорд”). Успішне десантування у Франції дозволяло США зайняти західні німецькі райони, а також ввести свої військові судна в німецькі, норвезькі і датські порти. Президент також розраховував, що взяття Берліна буде здійснено виключно силами армії США.
Черчілль негативно ставився до можливого посилення військового впливу США і СРСР. Він бачив, що Великобританія поступово перестає відігравати провідну роль у світовій політиці, поступаючись двом наддержавам. Набирав військові обороти Радянський Союз вже було не зупинити. Але Черчілль ще міг обмежити вплив США. Він прагнув знизити значення операції “Оверлорд” та поставити у центрі уваги дії англійців в Італії. Успішний наступ на італійському театрі військових дій дозволяло Великобританії “проникнути” в Центральну Європу, відрізавши радянським військам шлях на захід. З цією метою Черчілль посилено пропагував план висадки союзних військ на Балканах.
