Людина – це одиниця суспільства, і від її взаємодії із собі подібними залежить не тільки особисте благополуччя, а й життя в цілому. Обмінюватися інформацією можливо як вербально, так і невербально. Який з цих методів спілкування більш ефективний? Яка роль невербальних та вербальних засобів спілкування людини? Про це поговоримо нижче.
Який спосіб спілкування більш важливий?
На це питання однозначно відповісти неможливо, так як у діловому спілкуванні переважає безумовно вербальний спосіб, а в міжособистісному, швидше, невербальний.
Уявімо ситуацію, що людина, яка читає доповідь, замість очікуваних і потрібних сухих фактів починає жестикулювати, клацати губами, підморгувати, стрибати і так далі. Це, безумовно, розвеселить дрімаючу публіку, але може бути сприйнято неоднозначно. Діловий стиль спілкування передбачає максимальне обговорювання тієї інформації, яку необхідно донести до співрозмовника. Але навіть в сухому доповіді багато невербальних складових.
У розмові з людьми, з якими склалася тісний емоційний зв’язок, обговорювання деяких моментів може виглядати безглуздіше, ніж заміна їх більш зрозумілими жестами. Наприклад, коли ми називаємо людину піти з нами, досить кивнути головою в бік виходу; різкий кивок вгору-вниз з широко розкритими очима буде означати запитливий погляд, на яке можна відповісти кивком (що означатиме “так”), похитати головою вліво-вправо, що буде означати “ні”) або потиснути плечима, що означає “я не знаю”.
Вербальне
Говоріння, слухання, письмо і читання відносяться до вербальним засобам спілкування. При усному або письмовому розмові обмін знаннями відбувається тільки завдяки закодованої інформації (у формі звуків або символів).
Вербальне спілкування, безумовно, принесло величезну користь людству завдяки своїй унікальній функції швидкісного дублювання світу. Сказати фразу “чашка на столі” набагато простіше, ніж намагатися зобразити це жестами.
Дублюючи, мова кодує інформацію в дуже компактний формат. Цю одиницю інформації настільки зручно передавати з вуст у вуста з покоління в покоління, що саме завдяки вербальним спілкуванням ми можемо бачити картини світу, який був задовго до нас.
Невербалика
Велику частину інформації про людину ми отримуємо саме в ході невербального спілкування, яке може бути синхронізоване з вербальним або бути самостійним способом комунікації.
Взаємодія невербальних та вербальних засобів спілкування часто відбувається на підсвідомому рівні. До останніх ми відносимо міміку, жести, пантомимику, зміну локації в ході спілкування. Але також величезне значення в невербальному спілкуванні відіграє зовнішній вигляд, стиль одягу, зачіска або головний убір, аксесуари і аромат людини.
Доглянута, охайна особистість з зібраної мімікою і жестами вже багато чого може розповісти про себе співрозмовнику. Як мінімум можна прочитати, що людина себе поважає, любить певний стиль одягу, віддає певну марку телефону, працює над своєю промовою або талановитий від природи, прагне добре заробляти, позитивно ставиться до життя, на цьому тижні робив манікюр і т. д. Зовнішній вигляд – це перша порція невербальної інформації. Ось чому кажуть, що зустрічають по одягу.
Без міміки, жестів і пантомимики мовне спілкування виглядало б нудним і неповним. До того ж воно дає можливість зрозуміти справжню суть слів, адже навіть слово “спасибі”, мовлене з різною інтонацією, може мати абсолютно протилежний зміст.
Інтонування, висота голосу, довжина вимовних звуків, міміка, жести, постава, динаміка рухів, кут між співрозмовниками, погляд… Все це може говорити більше, ніж самі слова. Якщо людина добре вихований, то розбіжність вербальної і невербальної інформації проявляється частіше.
Наприклад, хтось вихований спізнюється на потяг, а його співрозмовник все ніяк не закінчить свою розповідь. Хоч цей інтелігентний товариш і буде стверджувати, що уважно слухає свого знайомого, однак його стопи, швидше за все, будуть спрямовані до виходу, очима він підсвідомо буде шукати альтернативні способи виходу з приміщення, чесати або смикати кінчики пальців. Жести та міміка можуть бути як усвідомленими, так і проектувати наше підсвідомість.
Ефективне використання вербальних засобів спілкування з невербальними дають можливість сприймати інформацію найбільш об’ємно. Ось чому багато месенджери пропонують цілий арсенал смайлів, мультів і діф-анімацій.
Вербальні засоби спілкування
Характеристика даного методу комунікації виходить з основних функцій, однією з яких є передача закодованої інформації. Код – це набір слів певної мови. Для повноцінного спілкування необхідно, щоб співрозмовники володіли хоча б однією спільною мовою, в іншому випадку слова можуть бути неправильно витлумачені або взагалі не зрозумілі.
Багатьом доводилося бувати в ситуації, коли потрібно було показати або запитати дорогу у іноземця мовою, якою ви не володієте, або розібрати його ламану російську. Зустрічаючи нерозуміючий погляд і оцінюючи усю складність того, що відбувається в хід починає йти весь арсенал невербальних засобів.
Тому важливою характеристикою вербальних засобів спілкування є зрозумілість викладеного матеріалу. На жаль, непорозуміння в розмові зустрічаються набагато частіше, ніж можна подумати. Це стосується і тих випадків, коли люди говорять на одній мові, але по-різному формулюють свої думки.
Однак той, хто говорить лінійно, чітко, в оптимальному темпі, не відгалужується під час розмови, завжди буде зрозумілий. Проблемою багатьох людей є те, що вони не вміють зрозуміло викладати свої думки. Іноді упускають важливі нюанси і розписують абсолютно непотрібну інформацію, не вміють розставляти пріоритети, перескакують з однієї теми на іншу, міксують багато мов, пресыщают свою промову діалектами, зловживають словами-паразитами.
Виходить, інформація начебто і озвучена, але витає в повітрі, так як прийняти її і розкласти по поличках співрозмовник не в силах, або в ній настільки неправильно розставлені акценти, що зрозуміти її правильно не представляється можливим. Звуки видані, а сенсу в них небагато.
Види мовленнєвої діяльності
Мовне спілкування може бути як усним, так і письмовим. До усних вербальним засобам спілкування ставляться говоріння та слухання, а до письмовою – письмо та читання.
Протягом дня ми використовуємо всі чотири види мовленнєвої діяльності, самі того не підозрюючи. Навіть в самий пасивний вихідний день ми з кимось вітаємося, кому-то відповідаємо, кого-то слухаємо, читаємо оголошення в під’їзді, нову газету або новину в інтернеті, відправляємо повідомлення в месенджері…
Хоча вчені вважають поганим способом комунікації вербальні засоби спілкування, але без них не обходиться жоден наш день.
Говоріння
Як можна слухати, але не чути, точно так само можна говорити, але нічого не сказати. Давайте згадаємо нудний урок в школі або лекцію в інституті, яка не була приправлена емоціями або вагомими фактами, не звучало такої інформації, яка могла б залишити відбиток в нашій пам’яті. Або, наприклад, звичайна розмова з далеким знайомим про природу і погоду, коли мовчання виглядає безглуздо, а розповідати сокровенне не хочеться.
Говоріння, розглянуте через призму вербаліки, – це грамотне лінійне і головне – всім зрозумілий виклад інформації. Але ось у чому біда: якщо мова монотонна, позбавлена потрібної інтонації, пауз і точних рухів, то її неможливо тривалий час сприймати. Навіть найбільш зацікавлений слухач не зможе вникати в суть тексту через 45 хвилин. Всі старання викладача або доповідача вже не сприймаються аудиторією.
Щоб інформація дійшла до слухача і по можливості відразу не вилетіла з його голови, цей вербальний спосіб потрібно доповнити невербальними трюками. Тобто, робити акценти, що спрацьовує як психологічна прив’язка. Наприклад, після озвучення дуже важливою ключової інформації варто зробити паузу, а потім знову повторити останнє речення. Ще краще, якщо ця пауза буде доповнено піднятим догори вказівним пальцем.
Слухання
Слухання – самий активний вид мовленнєвої діяльності, не що інше як розкодування сказаної інформації. Цей процес хоч і є більш пасивним, проте все одно вимагає чималих інтелектуальних витрат. Особливо важко доводиться тим слухачам, які погано володіють мовою доповідача або певною професійною термінологією, або ж мовець висловлює свої думки не лінійно, перескакуючи з теми на тему, забуваючи, про що говорив спочатку. Тоді мозок слухача працює в посиленому режимі, аби з цього скласти більш або менш ясну картину.
Варто відокремити процес слухання від слухання. Нехай такого слова немає, зате є безліч народних виразів: повз вуха пролетіло, в одне вухо влетіло, в інше вилетіло і т. д. Що це означає? Слухач приймає інформацію тільки тоді, коли націлений на її прийняття. Якщо внутрішні проблеми або інтереси домінують над інформацією ззовні, то, швидше за все, вона не буде сприйнята.
Ми чуємо тільки важливу або цікаву інформацію, а решту просто слухаємо. За це ми повинні сказати спасибі нашому мозку, адже він вміє розділити всі навколишні шуми на фракції і відсіяти зайві, інакше ми просто зійшли з розуму.
Лист
Лист – це вид вербальної комунікації, який з’явився пізніше двох попередніх, але в наш час його популярність помітно зросла: шкільні зошити, особисті щоденники, ділові документи… Яскравим прикладом вербального засобу спілкування в письмовій формі є діалоги в соціальній мережі.
Однак лист має одну дуже важливу функцію – акумулятивну. Це накопичення інформації у великих обсягах, що було б неможливим без її фіксації.
Читання
Читання як вид комунікативної діяльності, являє собою аналітико-синтетичний процес. Читаючий повинен розкодувати символи, написані на папері, визначити слова так, щоб вони прозвучали в його голові, ну і, звичайно ж, зрозуміти сенс прочитаного.
У першому класі при читанні по складах дітям дуже складно концентруватися на змісті тексту, так як більшу частину їх уваги займає розкодування написаного в книзі.
Вивчаючи іноземні мови, люди знову проходять все ті ж етапи адаптації до письмового тексту. Особливого це стосується мов, які використовують незвичні нам символи: арабська, англійська, китайська, берберські та інші.
Читаючи, ми аналізуємо і синтезуємо інформацію, але при невмінні її узагальнювати, робити умовиводи і прогнозувати, читання не несе великої користі. Пам’ятаєте, коли у школі вчитель питав: “Ти читав або букви згадував?”, а незадоволений учень похмуро відповідав: “Читав, але не міг зв’язати і двох слів”.
Види вербальних засобів спілкування
В залежності від кількості осіб, які беруть участь у комунікативному процесі, виділяють діалогічне та монологічні спілкування.
Всі знають, що діалог – це розмова двох і більше людей. Він може мати діловий, міжособистісний або конфліктний характер. Інтерв’ю, розмова, дискусія, співбесіда та диспут відносять до диалогическому спілкуванню.
Монолог – це розповідь однієї людини. Він може бути спрямованим як назовні, на публіку (лекція, театральний монолог, доповідь тощо), так і відбуватися всередині людини( внутрішній монолог).
Зони усного вербального спілкування
Багато хто помічав, як некомфортно себе почуваєш, коли при міжособистісному спілкуванні людина підходить до тебе надто близько? І як дивує, коли інша людина, навпаки, віддаляється, дотримуючись дистанцію у два метри? Хоч це можна віднести саме до невербальних проявів, однак при усній розмові варто знати ці правила дотримання дистанції, щоб не видатися дивним або не заганяти людину в незручне становище.
Отже, інтимна зона – це відстань до 25 сантиметрів. Вона часто порушується в громадському транспорті, але так є на це вагомі причини. Якщо ви підійдете до малознайомій людині занадто близько, не дивуйтеся, якщо він відсторониться. В цю зони ми пускаємо лише найбільш перевірених людей, а вторгнення сторонніх осіб викликає як мінімум дискомфорт.
Труднощі
Вербальні засоби спілкування (мова усна і письмова), за припущеннями деяких вчених, передають тільки від 20 до 40 відсотків інформації. Це означає, що невербальна складова значно превалює.
Дійсно, якщо міміка, жести і пантоміміка людини викликає у нас відразу, то зовсім неважливо, що він буде говорити.
Отже, при вербальному спілкуванні віч-на-віч відбувається найбільш повний обмін інформацією, так як співрозмовники мають можливість спостерігати міміку і жести один одного, ловити інтонації, нюхати аромат, що теж є дуже важливою складовою невербалики.
Однак є люди (а в наш час їх кількість помітно збільшилася), які при розмові віч-на-віч не можуть передати дуже важливу або трепетну інформацію, їм набагато простіше це зробити з допомогою віддалених засобів зв’язку.
Крім цього, вербальне спілкування має багато граматичних, стилістичних та пунктуаційних прийомів. Якщо в усному мовленні можна спіткнутися про неправильне розуміння значень деяких слів, невірні наголоси або про слова-паразити, то в письмовій куди більше хв.
Тотальна безграмотність населення почала прогресувати років 15 тому, коли мобільний зв’язок та інтернет стали доступні практично всім. Ера СМС породила хворобливу лаконічність, часта листування в різних месенджерах і соціальних мережах стерла межу між діловим і дружнім спілкуванням.
