Історія створення
Сюжет шекспірівської трагедії зовсім не оригінальний. Історія про уявної смерті дівчини, що призвела до загибелі її коханого, а потім і її смерті, зустрічалася ще в античній літературі. У першому столітті до нашої ери Овідій розповів трагічну історію в поемі «Метаморфози». Героїв давньоримського письменника звали Бенкетам і Фисба. Батьки коханих були проти їхнього союзу.
Бенкетам і Фисба зустрічалися потай, і одного разу дівчина, прийшовши на побачення, побачила тигра. Злякавшись, вона кинулася бігти, але кинула хустку, який хижак розірвав на шматки. Бенкетам згодом знайшов цей хустку і вирішив, що його кохана загинула. Не прагнучи розібратися в події, він тут же на місці заколов себе мечем. Повернулася Фисба. Побачила бездиханне тіло Пирама і послідувала прикладу коханого – покінчила з собою з допомогою меча. Цю історію Шекспір використовував в іншому своєму творі, а саме в комедії «Сон в літню ніч». Варто сказати, що Монтеккі і Капулетті зустрічаються вперше у творі Данте Аліг’єрі.
Сюжет поеми Луїджі Да Порто теж дуже схожий на сюжет шекспірівської трагедії. Правда, головній героїні майже вісімнадцять, а в заключній сцені Ромео вмирає після пробудження своєї коханої і встигає вимовити кілька слів. Шекспірівська Джульєтта заколює себе кинджалом. Героїня італійського письменника помирає, подібно Ізольді, від великої душевної болі. Тобто вона просто-напросто лягає поруч з коханим і випускає останній дух.
Твір Луїджі Да Порто переробляли не раз. Потім, у середині 16-го століття, сюжет цієї новели потрапив до Англії, де знайшов нове життя завдяки Артуру Бруку. Цей письменник створив поему, назва який повністю відповідає назві шекспірівської трагедії. Саме поема Брука і надихнула драматурга на створенні п’єси, що стала світовою класикою. Проте в поемі Брука дія відбувається взимку. У Шекспіра – влітку. Події в поемі Артура Брука розгортаються протягом дев’яти місяців. Герої Шекспіра знайомляться, закохуються і помирають протягом п’яти днів.
Над трагедією Шекспір працював чотири роки. «Ромео і Джульєтта» – це зразок трагічного жанру. По-перше, головний герой врешті гине. По-друге, в душах нащадків ворогуючих родин немає місця трагічного конфлікту. Ромео і Джульєтта не сумніваються, вони впевнені, що чинять вірно, слідуючи своєму почуттю. Варто згадати ще одну з деталей, характерну для цього жанру, – дія відбувається на світлому фоні. Хоча фінал трагічний, твір наповнений жартами, гумором, невимушеними діалогами.
Трагедія екранізована безліч разів. У дев’яності роки популярність отримала картина за участю Леонардо Ді Капріо. Це досить незвично екранізація: текст збережений майже повністю, але події відбуваються в наш час. Однак найкращою, на думку більшості критиків, залишається кінострічка 1968 року, знята Франко Дзеффіреллі.
