Внутрішньоособистісні, міжособистісні та міжгрупові конфлікти – все це одночасно предмети вивчення психології та соціології. Вони впливають на внутрішній світ людини, гальмуючи або, навпаки, прискорюючи процес саморозвитку і пізнання навколишнього світу, зміцнюючи або руйнуючи зв’язку з соціумом. У цій статті розглянемо внутрішньоособистісний конфлікт, його види, причини і способи вирішення.
Що це таке?
Явище, про яке піде мова в статті, властиво людям з суперечливими поглядами і бажаннями. У психології є чітке визначення йому. Внутрішньоособистісний конфлікт – це загострене переживання і негативний. Воно зумовлене тривалим протистоянням структур внутрішнього світу (емоцій, бажань, цілей) людини. Це позначається на відносинах з оточуючими і прийнятті рішень. В такому стані людині складно виробити певний стиль поведінки, контролювати свою реакцію на події зовнішнього світу.
Поширеним прикладом внутрішньоособистісного конфлікту є вибір між сім’єю і роботою. Дуже часто людині важко визначитися, на чому в першу чергу варто зосередити увагу і сили на створення сім’ї чи самореалізації. У сучасному світі цей вибір, як правило, властиве жіночій половині в країнах, що розвиваються. Але далеко не у кожної людини він може перейти в безконтрольну особистісну конфліктну ситуацію, яка і є предметом вивчення фахівців.
Види і типи
Існує два основних види внутрішньоособистісного конфлікту: конструктивний і деструктивний. Перший є оптимальним, продуктивним для людини. Він сприяє формуванню і розвитку корисних якостей: рішучості, незалежності, психологічної стійкості, загартовує характер. Прикладом тут може служити боротьба з шкідливими звичками. Вона тренує силу волі, цілеспрямованість, вміння ігнорувати особисті бажання на благо оточуючим або собі самому.
Деструктивний внутрішньоособистісний конфлікт – це негативне, руйнівне явище, яке посилює подвійність особистості. З часом воно може перерости в життєвий криза, позбавити людини впевненості в собі, розвинути невротичні реакції. Тривала незадоволеність життям, самоубеждение у власній неповноцінності – приклади внутрилчностных конфліктів деструктивного типу. Вони перешкоджають адаптації до нових ситуацій, постійно піддаючи людини до стресу.
У реальному житті приклади внутрішньоособистісних конфліктів багатоликі. Це заважає психологам побудувати загальну класифікацію, привівши всі суперечності особистості до спільного знаменника. Проте численні дослідження показують, що внутрішня конфліктність людини пов’язана з ціннісно-мотиваційною сферою. Остання дає можливість об’єднати внутрішньоособистісні конфлікти в групи з загальним причинно-наслідковим ядром.
До таких належать:
- Адаптаційні конфлікти – це дисбаланс між людиною і соціумом. Вони з’являються, коли особистість не готова або не бажає приймати вимоги або умови оточуючих (психологічні, фізичні, професійні). Наприклад, коли новобранець не здатний адаптуватися до армійського режиму, або працівник не справляється з робочим функціоналом, можливі внутрішньоособистісні суперечності між боргом і можливостями.
- Моральні конфлікти є класичною боротьбою обов’язку з почуттям, особистими прихильностями з моральними принципами. Прикладом тут може служити ситуація, коли чоловік, будучи вже в шлюбі, відчуває симпатію до іншої жінки і бажає побудувати особисті стосунки з нею. Але існують моральні обмеження, які перешкоджають реалізації подібних бажань.
- Мотиваційні конфлікти – часто зустрічаються протиріччя внутрішніх прагнень, зіткнення мотивів. Типовою ситуацією, яка демонструє цей вид, може бути вибір чоловіка між зустріччю з друзями і побаченням з коханою жінкою.
- Рольові конфлікти виникають тоді, коли людина не може реалізувати одночасно кілька ролей, ігноруючи або завищуючи вимоги до себе і оточуючих. Подібне особистісний суперечність може статися, коли жінка є, наприклад, і матір’ю, і викладачем своєї дитини.
- Конфлікти неадекватної самооцінки – це протистояння особистих прагнень і власного потенціалу. Людина бажає стати краще і вище, домогтися чогось, але при цьому йому важко покинути зону комфорту.
- Конфлікти нереалізованих бажань – протистояння особистих «хочу» і реальності. Людина хоче бути багатим і мати високий статус у суспільстві, але насправді справи йдуть інакше.
Як видно, в основі будь-якого типу внутрішньоособистісного конфлікту лежить суб’єктивне переживання. Воно має два рівня переходу: з зовнішнього світу у внутрішній і навпаки. До першого відносяться адаптаційні і моральні конфлікти особистості, а до останнього – всі інші, описані вище.
Форми прояву
Внутрішні переживання завжди знаходять вихід у вигляді полярних емоцій і зміну поведінки. Це можуть бути:
- пригніченість та зниження працездатності, мігрень і безсоння;
- ейфорія (невиправдана радість, показна веселість або сльози зі сміхом);
- відхід від відповідальності, прояв у поведінці примітивізму;
- надмірна критика оточуючих, негативне оцінне ставлення до них;
- прагнення до змін в усіх сферах життя (професійної, сімейної), швидкої зміни місця проживання і т. д.;
- самовиправдання вчинків і слів.
Наявність цих ознак є тривожним сигналом. Перебуваючи в такій ситуації, людині необхідно розібратися в причинах її природи, провести діагностику, а потім слід вибрати спосіб вирішення.
Причини
Фахівці умовно ділять причини внутрішньоособистісного конфлікту на два види:
Крім того, до причин таких протиріч можна віднести фізіологічні патології, вади, які заважають людині досягти певної мети. А також це може бути відсутність партнера для задоволення особистих потреб, або наявність такого, але перешкоду з боку соціальних норм.
Отже, внутрішньоособистісні конфлікти – це механізми, які можуть запускатися повсюдно, зачіпаючи абсолютно всі сфери життя людини.
Наслідки
Будь-яке явище реальності має наслідки. Те ж можна сказати і про внутриличностном психологічному конфлікті, який зачіпає не тільки емоційний, але і соціальну сторону. Він неминуче веде до втрати балансу. Людина стає менш організованим, знижується його активність в будь-якій діяльності. Помисливість, непевність у собі, тривожність і втрата сенсу життя, мети – також наслідки внутрішньої боротьби. У вигляді захисту від зовнішніх вимог людина в такому стані використовує агресію, або, навпаки, покірність у всьому.
В результаті відбувається руйнування зв’язків із соціумом, що виявляється в прагненні піти, відгородитися від оточуючих, в мовчанні, занурення у власні переживання і неможливість адекватно реагувати на здорову критику. Такі деструктивні показники з часом заводять у глухий кут особистісний розвиток, починається деградація. Якщо в цей період не звернутися за допомогою до фахівця, психологічний конфлікт особистості може перерости в невротичний і навіть викликати суїцидальна поведінка.
Є плюси?
Однак не варто забувати про можливий конструктивний характер подібних внутрішніх протиріч. Вони можуть стати для людини свого роду двигуном самопізнання та самоствердження. У процесі психологічної боротьби він здатний мобілізувати особистісні ресурси, отримати корисний досвід і знайти стійкість. Все буде залежати від зовнішніх обставин, але головне – від власної коректної самооцінки і готовності самої людини змінити конфліктну ситуацію.
Діагностика
Розглянувши форми прояву та наслідки внутрішніх протиріч, слід перейти до вивчення методів їх діагностики. Вони допомагають фахівцям безпомилково визначити стан людини, виявити ступінь складності проблеми і за результатами скласти алгоритм дій і заходів щодо розв’язання ситуації.
На аналітичному етапі використовуються стандартні тести і самостійний звіт пацієнта. Все це впливає на параметри світовідчуття людини, його сфери переживань і психічної напруженості.
Подібна діагностика використовується і у віковій психології. Вона особливо важлива для дітей підліткового періоду. В цей час, як відомо, перебудовується весь організм, що для фахівців є благодатним грунтом для досліджень. Є можливість чітко виявити внутрішні переживання і ефективно скоригувати розвиток юної особистості, виробити психологічний імунітет до ситуацій подібного роду.
Попередження
Відомо, що кращим рішенням будь-якої проблеми є її грамотне запобігання. Уникнути внутрішньоособистісного конфлікту можна. Для цього психологи радять активно займатися самопізнанням, тобто вивчати свої сильні і слабкі сторони (страхи, комплекси), при цьому намагатися вдосконалити перші та виправити або викорінити зовсім другі. Список вписувати та якості, якими людина хоче мати, а потім вже шукати шляхи розвитку їх в собі.
Щоб не потрапити в болото внутрішніх протиріч, необхідно зберігати оптимістичний настрій, тренувати впевненість у собі і орієнтуватися тільки на успіх. Не рекомендується братися за кілька справ відразу і збирати проблеми. Це виключить виникнення стресових ситуацій і втрату психічної рівноваги. Необхідно створити адекватну самооцінку, тобто бути максимально чесним і справедливим по відношенню до себе та інших, не завищуючи і не занижуючи планку вимог.
Способи вирішення
Якщо проблема не має конструктивних показників і розвивається тривалий час, то варто ознайомитися зі способами вирішення внутрішньоособистісного конфлікту. Тут допоможуть:
- Компроміс. Людині слід задати собі питання про вибір (наприклад, між власними потребами і соціальними нормами) і спробувати чесно на нього відповісти, привівши досить вагомі аргументи. Коли рішення буде прийнято, можна приступати до виконання необхідних дій.
- Догляд. Цей спосіб передбачає відпустити на деякий час ситуацію, зняти з себе відповідальність за термінове її рішення. Це допомагає привести в рівновагу думки і почуття і по-іншому поглянути на стан справ. Як відволікаючих маневрів можна використовувати фантазування, мрійливість.
- Переорієнтація полягає у зміні ставлення суб’єкта до ситуації, яка викликала внутрішні суперечності. Наприклад, людині необхідно просто змінити ракурс своїх поглядів, можливо, спробувати сумлінно виконати зовнішні вимоги, щоб коректно проаналізувати результат.
- Сублімація є перемиканням уваги та виду діяльності в область, що приносить позитивні емоції (наприклад, творчість або спорт). Вона особливо ефективна у вирішенні кризи в особистій сфері, допомагає зняти напругу, змінити ставлення до проблеми.
- Корекція – це побудова адекватного ставлення до власного «Я». Вона потрібна, як правило, при конфлікт неадекватної самооцінки. Проте її рекомендується розглядати спільно зі спеціалістом або довірчим особою, щоб не порушити кордон об’єктивності.
- Витіснення – мабуть, самий жорсткий спосіб вирішення внутрішньоособистісного конфлікту. Він передбачає навмисне вплив на свої бажання і прагнення, придушення їх з метою активізації інших внутрішніх якостей і ресурсів.
Зрозуміло, протиріччя кожної особистості індивідуальні. Універсального методу «лікування» тут немає. І іноді потрібен новий (обов’язково професійний) погляд для знаходження благополучного виходу з ситуації. Саме тому при затяжних внутрішніх конфліктах необхідна допомога фахівця.
Висновок
Резюмуючи все вище описане, важливо тезово визначити основні аспекти та поняття.
Внутрішньоособистісний конфлікт – це психологічна боротьба. Тут вступають у протистояння власні потреби людини і соціальні норми, або різні між собою соціальні норми, яка тяжіє над особистістю.
Подібні ситуації мають два шляхи розвитку: позитивний (конструктивний) і негативний (деструктивний). У першому випадку людина в змозі самостійно подолати внутрішню кризу, отримавши при цьому корисний досвід і поштовх до саморозвитку, а в другому необхідна допомога ззовні. Вирішення внутрішньоособистісного конфлікту, тривалого і напруженого, обов’язково, так як ігнорування його може спровокувати серйозні психічні порушення і навіть стати причиною трагічних подій. Використовувані методи повинні відповідати природі (тобто увазі) конфлікту і ступеня його занедбаності.
