Бомбардування Токіо 10 березня 1945 року: історія, жертви і наслідки

Війна завжди жорстока. Але особливою жорстокістю і цинізмом відрізняються бомбардування міст, в яких стратегічно важливі об’єкти чергуються з житловими будинками – часто знищуються просто величезні території. Те, скільки мирних жителів, дітей і жінок знаходиться там, генералів мало цікавить. Точно так само була проведена і бомбардування Токіо, про яку досі пам’ятає більшість японців.

Коли відбулася найбільша бомбардування?

Перша бомбардування Токіо 18 квітня 1942 року була проведена американцями. Правда, тут наші союзники не змогли похвалитися особливим успіхом. На бойове завдання вилетіло 16 середніх бомбардувальників В-25. Вони не могли похвалитися значною дальністю польоту – трохи більше 2000 кілометрів. Зате саме В-25, завдяки невеликим габаритам, могли злетіти з палуби авіаносця, що явно було не під силу іншим бомбардувальникам. Однак бомбардування Токіо виявилася не дуже ефективною. В першу чергу із-за того, що бомби, скинуті з літаків, що летять на звичайній висоті, піддавалися великому розсіюванню і говорити про скільки-небудь прицільної бомбардування не доводилося. Боєприпаси просто падали в зразковому районі з похибкою у декілька сотень метрів.

До того ж втрати американців виявилися дуже значними. Літаки, що злетіли з авіаносця «Хорнет», повинні були виконати завдання, після чого приземлитися на аеродромі в Китаї. Жоден з них не досяг мети. Велика частина була знищена японською авіацією і артилерією, інші розбилися або затонули. Екіпажі двох літаків були захоплені в полон місцевими військовими. Тільки одному вдалося дістатися до території СРСР, звідки екіпаж був благополучно доставлений на батьківщину.

Були і наступні бомбардування, але найбільшою стала бомбардування Токіо 10 березня 1945 року. Це був страшний день, який навряд чи коли-небудь забуде Японія.

Причини

До березня 1945 року США вже три з половиною роки воювали проти Японії (Перл-Харбор піддався бомбардуванню 7 грудня 1941 року). За цей час американці хоч і повільно, поступово, але витісняли противника з невеликих островів.

Однак зовсім інакше стояла справа з Токіо. Столиця, розташована на острові Хонсю (найбільшому в Японському архіпелазі) надійно захищалася. Тут була своя протиповітряна артилерія, авіація і, що найважливіше, близько чотирьох мільйонів солдатів, які готові були битися до останнього. Тому висадка десанту була б пов’язана з величезними втратами – обороняти місто, до того ж знаючи місцевість, значно легше, ніж брати його, одночасно вивчаючи споруди і особливості рельєфу.

Саме з цієї причини президентом США Франкліном Рузвельтом було прийнято рішення про тяжкого бомбардування. Він вирішив таким способом примусити Японію до підписання мирного договору.

Технічні рішення

Попередні бомбардування не принесли бажаного результату. Літаки активно збивалися або падали в море з причин технічних несправностей, психологічний удар по японцям виявився досить слабким, так і цілі вражені не були.

Американські стратеги чудово розуміли це – бомбардування Токіо в 1942 році дала багату поживу для роздумів. Потрібно було докорінно міняти тактику, проводити технічне переоснащення.

В першу чергу після невдачі 1942 року перед інженерами була поставлена мета розробити абсолютно нові літаки. Ними стали В-29, які отримали прізвисько «Суперкрепость». Вони могли нести значно більше бомб, ніж В-25 і, що ще важливіше, мали польотну відстань у 6000 кілометрів – в три рази більше, ніж попередники.

Врахували фахівці і той факт, що бомби значно розсіювалися при падінні. Навіть невеликого вітру виявилося достатньо, щоб їх розносило на десятки і навіть сотні метрів. Звичайно, ні про які точкових ударів не могло бути й мови. Тому бомби М69, що мають вагу трохи менше 3 кілограмів кожна (це і було причиною величезного розсіювання), вкладалися в спеціальні касети – 38 штук у кожну. Скинута з висоти в декілька кілометрів центнеровая касета падала у вказане місце з незначною похибкою. На висоті 600 метрів касета розкривається, і бомби падали досить купчасто – розсіювання зводилося до нуля, що і було потрібно військовим для легкого досягнення мети.

Тактика бомбардування

Щоб зменшити розсіювання бомб, було прийнято рішення максимально знизити висоту проходження літаків. Цілевказівники йшли на гранично малій висоті – всього 1.5 кілометра. Їх основним завданням було використання спеціальних, особливо потужних запалювальних бомб, дозволяють відзначити місця бомбардування – у нічному місті спалахнув хрест з полум’я.

Наступним ешелоном йшли основні сили – 325 В-29. Висота коливалася від 1.5 до 3 кілометрів – в залежності від виду бомб, які вони несли. Їх головною метою було практично повне знищення центру міста – ділянки площею приблизно 4 х 6 кілометрів.

Бомбардування велася максимально щільно – з розрахунком, щоб бомби падали з дистанцією близько 15 метрів, не залишаючи жодних шансів противнику.

Щоб додатково збільшити боєзапас, були прийняті додаткові заходи. Військові вирішили, що бомбардування Токіо 10 березня 1945 року пройде максимально несподівано, і опору літаки не зустрінуть. До того ж генерали сподівалися, що японці просто не будуть чекати нальоту на такій малій висоті, що знижувало небезпека ураження знаряддями протиповітряної оборони. Також відмова від підйому на велику висоту дозволяв знизити витрату палива, а значить, можна було взяти ще більше боєприпасів.

Ще було прийнято рішення максимально полегшити важкі бомбардувальники. З них зняли всю броню, а також кулемети, залишаючи тільки хвостові, які повинні були активно використовуватися для бою з переслідуючими винищувачами при відступі.

Чим бомбили?

Так як бомбардування Токіо під час Другої світової війни відбувалися неодноразово, американські експерти ретельно продумували стратегію.

Вони досить швидко зрозуміли, що звичайні фугасні бомби тут не так ефективні, як в європейських містах, де будинки побудовані з цегли і каменю. Зате запальні снаряди могли бути використані у всій потужності. Адже вдома, по суті, будувалися з бамбука і паперу – легких і чудово займистих матеріалів. А ось фугасний снаряд, знищивши один будинок, залишав сусідні будови недоторканими.

Фахівці навіть спеціально збудували типові будинки японців, щоб перевірити ефективність різних типів снарядів і прийшли до думки, що саме запальні бомби стануть кращим рішенням.

Щоб бомбардування Токіо в 1945 році пройшла максимально ефективно, вирішено було використовувати кілька видів снарядів.

В першу чергу це бомби М76, отримали зловісне прізвисько «Спалювачі кварталів». Вага кожної становив близько 200 кілограм. Зазвичай вони використовувалися у війні в якості цілевказівників, що дозволяють подальшим бомбардувальникам бити за мету максимально точно. Але тут вони могли застосовуватися як важливе бойове зброю.

Також застосовувалися М74 – кожна була оснащена трьома детонаторами. Тому вони спрацьовували незалежно від того, як саме падали – на бік, на хвіст або ж на ніс. При падінні викидалася струмінь напалму довжиною близько 50 метрів, що дозволяло запалити відразу кілька будівель.

Нарешті, планувалося використовувати згадані раніше М69.

Скільки бомб скинули на місто?

Завдяки збереженим записів можна досить точно сказати, скільки бомб було скинуто на місто в ту страшну ніч, коли проводилася бомбардування Токіо американцями.

За лічені хвилини 325 літаків скинули близько 1665 тонн бомб. Знята броня і озброєння, а також зменшений запас палива дозволяли кожному літаку нести майже 6 тонн боєприпасів.

Практично кожна бомба підпалювала що-небудь, а вітер допомагав, роздмухуючи полум’я. В результаті вогонь охопив територію, значно перевищує заплановану стратегами.

Жертви з обох сторін

Наслідки бомбардування були дійсно страшними. Для наочності варто зазначити, що десять попередніх нальотів американців забрали життя приблизно 1300 японців. Тут же за одну ніч було знищено близько 84 тисяч осіб. Чверть мільйона будівель (переважно житлових) згоріли повністю. Майже мільйон людей залишилися без житла, втратили все нажите за кілька поколінь.

Страшним був і психологічний удар. Багато японські фахівці були впевнені, що американцям не під силу здійснити бомбардування Токіо. У 1941 році імператору навіть була представлена доповідь, в ході якого його запевнили, що США не зможе відповісти симетрично на авіаційний наліт в Перл-Харборі. Проте одна ніч змінила все.

ВПС США також не обійшлися без жертв. З 325 літаків було втрачено 14. Деякі були збиті, в той час як інші просто впали в море або розбилися при посадці.

Наслідки

Як говорилося вище, бомбардування стала важким ударом для японців. Вони зрозуміли, що навіть в столиці можна сховатися від смерті, що падає просто з неба.

Деякі експерти навіть вважають, що саме ця бомбардування призвела до того, що через кілька місяців Японія підписала акт про капітуляцію. Але все-таки це дуже натягнута версія. Набагато більшої довіри заслуговують слова історика Цуесі Хасегава, який заявив, що основною причиною капітуляції став напад СРСР, що послідувало після розірвання пакту про нейтралітет.

Оцінка експертів

Незважаючи на те, що з тієї страшної ночі минуло 73 роки, історики різняться в оцінках. Одні вважають, що бомбардування була невиправданою і вкрай жорстокою – постраждали в першу чергу мирні жителі, а не армія або військова промисловість Японії.

Інші ж стверджують, що це може уповільнити війну і врятувало сотні тисяч життя – як американців, так і японців. Тому на сьогоднішній день досить складно однозначно сказати, чи було рішення про бомбардування Токіо вірним.

Пам’ять про бомбардування

У столиці Японії знаходиться меморіальний комплекс, побудований саме для того, щоб наступні покоління пам’ятали про тієї жахливої ночі. Щороку тут проводять фотовиставки, демонструючи фотографії, на яких відображені купи обгорілих тіл, знищені квартали Токіо.

Так, у 2005 році, на честь 60-річчя, тут провели церемонію в пам’ять про вбитих тієї ночі. Спеціально сюди були запрошені 2000 осіб, які своїми очима бачили той жахливий авіаналіт. Також тут присутній онук імператора Хірохіто – принц Акісіно.

Висновок

Безумовно, бомбардування Токіо є одним з самих страшних подій, що сталися під час протистояння США і Японії. Ця подія має бути уроком нащадкам, нагадує, наскільки страшною хворобою людства є війна.