Затримання – це одна з найбільш поширених процесуальних заходів примусу. Вона використовується для забезпечення явки особи, підозрюваного у злочині, в органи, що здійснюють розслідування або судовий розгляд. Порядок затримання регламентується главою 12 КПК. Розглянемо цю міру докладніше.
Загальні відомості
Суть застосування розглянутої заходи щодо підозрюваного полягає в забезпеченні короткочасного утримання громадянина під вартою без отримання дозволу суду. Затримання згідно 11 пункту 5 статті КПК, як процесуальна міра примушення застосовується дізнавачем, органом дізнання або слідчим. Законодавство чітко регламентує термін, протягом якого суб’єкт може бути затриманий. У виняткових випадках тривалість тримання під вартою може бути збільшена.
Специфіка
Затримання – це невідкладне процесуальна дія. З одного боку, воно не вважається обов’язковим і має більшою мірою факультативним характером. Разом з тим затримання – це необхідна умова дотримання правил попереднього розслідування у невідкладних ситуаціях. Ними, в свою чергу, слід визнавати такі обставини, які чітко вказують на ознаки кримінального діяння. Для затримання у співробітників правоохоронних органів повинні бути підстави вважати, що зволікання може призвести до:
