Міфи і реальність
Ліберії з перервами шукають вже кілька століть. Тим не менш далеко не всі вчені схильні вірити в її існування. В різний час висувалися різні версії про можливе місцезнаходження. Суперечки до цих пір ведуться палкі. Одні абсолютно впевнені, що вона ось-ось буде знайдена в одному з кремлівських схованок, інші ж вважають, що шукати нічого, оскільки ліберія давно вже була розформована.
Реальність така: на сьогоднішній день точно встановлено, що у бібліотеках Росії перебувають 78 книг, що належали колись Івану IV. Є прямі вказівки на те, що вони були подаровані царем монастирям або приватним особам. Скептики вважають, що ці фоліанти були раніше частиною ліберії, стало бути, і таємниці ніякої немає. Їх головний аргумент такий: якби бібліотека існувала, її не стали б ретельно ховати, так чи інакше, вже давно були б виявлені його сліди.
Однак прихильники існування ліберії впевнені в зворотному. На доказ вони наводять складену після смерті царя Івана IV опис його майна. У ній згадуються серед іншого і книги. Тому прихильники існування бібліотеки схильні вірити в те, що на заході життя, нібито страждаючи за скоєні злочини, цар наказав манускрипти з магії заховати і замурувати. Як раз-то їх вже довгий час і намагаються знайти.
Багато дослідників вважають, що сам міф склався ще в XVI столітті. Він пов’язаний з іменем Максима Грека, монаха і вченого, робив переклади книг з великокнязівського зборів. У деяких текстах того часу записано, що у государя Івана Васильовича була величезна бібліотека візантійських манускриптів, які привезла його бабця. Незважаючи на це твердження, багато істориків вважають, що такої кількості книг просто не могло бути, а опис, складений на початку XIX століття Христофором фон Дабеловым, фальсифіковано.
Таким чином, ніхто з упевненістю не може сказати, а була бібліотека Івана Грозного насправді, чи існувало насправді це величезне книгосховище.
