Його філософія
Історики філософії кажуть, що ідеї Девіда Юма носять характер радикального скептицизму, хоча важливу роль у його вченні все-таки відіграють ідеї натуралізму.
На розвиток і становлення філософської думки Юма великий вплив зробили роботи эмпиристов Дж. Берклі і Дж. Локка, а також ідеї П. Бэйля, В. Ньютона, С. Кларка, Ф. Хатчесона і Дж. Батлера. У «Трактаті про людську природу» Юм пише, що людське пізнання не є чимось вродженим, а залежить виключно від досвіду. Тому людина нездатна визначити джерело свого досвіду і вийти за його межі. Досвід завжди обмежується минулим і складається з сприйняттів, які можна умовно поділити на ідеї і враження.
Наука про людину
В основу «Трактату про людську природу» покладено філософські думки про людину. І так як інші науки того часу спиралися на філософію, то для них ця концепція має основне значення. У книзі Девід Юм пише, що всі науки так чи інакше мають відношення до людини та його природи. Навіть математика залежить від наук про людину, адже вона є предметом людського пізнання.
Вчення про людину Юма цікаво вже по своїй структурі. «Трактат про людську природу» починається з теоретико-пізнавального розділу. Якщо в основі науки про людину лежить досвід і спостереження, то спочатку потрібно звернутися до детального вивчення пізнання. Спробувати пояснити, що таке досвід і знання, поступово переходячи до афектів і вже потім до моральних аспектів.
Якщо припустити, що теорія пізнання – це основа концепції людської природи, то роздуми про моральність – її мета і кінцевий результат.
