Ситуаційна і синтетична теорії
Ряд соціологів розглядають лідерство як явище, характерне для конкретної ситуації. Певні обставини формують політичного лідера і детермінують його поведінку.
Концепція ситуативності віддає пріоритет зовнішнім обставинам, а не індивідуальним якостям людини. Саме поняття лідерства розглядається в рамках природної еволюції, а не громадської чи особистісного розвитку.
Наступна теорія іменується синтетичної. Вона передбачає з’єднання всіх існуючих елементів: зовнішніх факторів, рис поведінки, специфічних умов і т. д. Забезпечується, таким чином, певний синтез різних явищ – природних і соціальних.
Синтетична теорія ще не до кінця опрацьована, але вже займає почесне місце в понятті і типології політичного лідерства.
Теорії мотивів і конституентов
Мотиваційна теорія розглядає лідерство як сукупність різних мотивів. У типології політичного лідерства сутність таких мотивів обумовлена поведінкою послідовників лідера. Наприклад, вони можуть бути в більшій чи меншій мірі мотивувати на виконання наказів свого покровителя. При цьому мотиви безпосередньо залежать від поведінки лідера.
Теорія конституентов широко застосовується в країнах з розвиненою демократією. Згідно цієї концепції, лідер повинен обиратися народом – конституентами. Тільки вони здатні наділяти владними повноваженнями найбільш симпатичної їм людини. Розглянута політична концепція типології політичного лідерства і домінування є найбільш актуальною і обгрунтованою.
