Труднощі
Коли Крістіану Андерсену було 11 років, помер його батько (1816 рік). Хлопчикові довелося самостійно заробляти на прожиття. Працювати він почав в підлеглих у ткача, пізніше працював помічником кравця. Потім його трудова діяльність продовжилася на фабриці з виробництва сигарет.
У хлопчика були дивовижні великі блакитні очі і замкнутий характер. Йому подобалося сидіти на самоті десь у куточку і грати в ляльковий театр – свою улюблену гру. Цю любов до ляльковим виставам він не розгубив і в дорослому віці, пронісши в душі до кінця своїх днів.
Крістіан Андерсен відрізнявся від своїх однолітків. Інший раз здавалося, ніби в тілі маленького хлопчика живе запальний «дядько», яким палець в рот не клади – по лікоть відкусить. Він був надто емоційним і все брав дуже близько до серця, з-за чого часто піддавався фізичному покаранню у школах. З цих причин матері довелося віддати свого сина в єврейську школу, де не практикувалися різні екзекуції над учнями. Завдяки цьому вчинку письменник прекрасно знав про традиції єврейського народу і назавжди зберіг з ним зв’язок. Він навіть написав кілька оповідань на єврейську тематику, на жаль, на російську мову їх так і не перевели.
