Приклади іменників у пропозиціях
І сьогодні я як схопився і глянув на годинник, то відразу зрозумів, що одягатися треба, як на пожежу. І я одягнувся за одну хвилину сорок вісім секунд весь, як слід, тільки шнурки зашнуровал через дві дірочки. Загалом, у школу я встиг вчасно і в клас теж встиг прибігти за секунду до Раїси Іванівни.
Однак найбільший інтерес при вивченні іменників представляють їх форми, а саме: рід, число, відмінювання і падіж.
Відмінок
Відмінки імен іменників є основою граматики російської мови. Відмінки також характерні для імен прикметників, займенників, порядкових числівників і дієприкметників. Які ж відмінки виділяють в російській мові?
Називний відмінок. Основний відмінок, у якому іменник (чи інша частина мови) відповідає на питання “хто?”, “що?” (наприклад, книга, птиця, зірка, карета). Підмет у реченні завжди виражено ім’ям іменником в називному відмінку.
Родовий відмінок. Відповідає на питання “кого?” і “чого?”. Як правило, іменники в родовому відмінку мають закінчення -и, -і (лисиці, села) або -а (зерна, колеса). Щоб легше запам’ятати питання і форми родового відмінка, можна використовувати слово “ні”. Тобто перед вживанням форми іменника в родовому відмінку задавати питання – “ні кого? чого? – картини”.
Давальний відмінок. Назва даного падежу ніби говорить сама за себе і відповідає на питання “кому?”, “чому?”. Запам’ятати його неважко, так як можна поставити відповідне питання – “дати комусь? чому?”. Іменники в давальному відмінку мають такі закінчення: -у (аеродрому, тюльпану), -е (дівчинці, стільниці), -і (енциклопедії, реконструкції). Форми деяких іменників у давальному відмінку збігаються з формами родового відмінка, тому важливо завжди ставити запитання до вживаним іменником.
Знахідний відмінок. Один з найбільш складних відмінків імен іменників. Особливість його полягає в тому, що він одночасно схожий і на називний відмінок, і на родовий. Для першого випадку характерно збіг форм іменників, а для другого – збіг одного з питань. Так, знахідний відмінок відповідає на питання “кого?” і “що?”. Як же відрізнити знахідний відмінок від називного? Як і говорилося раніше, при використанні даних форми імен іменників в деяких випадках збігаються. Наприклад, у реченні “Будівля виглядало значним.” іменник “будівля” вжито в називному відмінку, а в реченні “Він бачив це будівля здалеку.” – у знахідному. Таким чином, іменник у знахідному відмінку не може бути підметом. У реченні воно є доповненням або входить до складу обставини. У той же час, щоб відрізнити знахідний відмінок від родового, можна використовувати один нехитрий спосіб. Він допомагає, коли потрібно визначити відмінок іменника в реченні. Замість “спірного” іменника підставляємо слово “мама”. Якщо в даному реченні воно отримує закінчення-у, то іменник вжито в знахідному відмінку, якщо ж з’являється закінчення-и в родовому. Також іменники у знахідному відмінку визначаються по закінченню -ю (бачу рекреацію) або за закінчень називного відмінка.
Орудний відмінок. Відповідає на питання “ким?”, “чому?”. Так званими “контрольними” дієсловами для запам’ятовування форми творительного відмінка є дієслова “творити” і “милуватися”. Характерні закінчення: -ий (собакою), -ом (олівцем), -ю (мишею).
Прийменниковий падіж. Даний відмінок завжди вживається з прийменниками. Основними питаннями предложного відмінка є питання “про кого?” і “про що?”. Зустрічаються закінчення -і, -е (розповідь про людину, мрії про кругосвітню плаванні).
