Принципи проведення симуляційного ігри
Які б не були особливості та зміст імітаційних ігор, вони завжди будуються на дотримання деяких принципів.
Повне занурення. Цей принцип означає, що гравці на протязі всього процесу повинні займатися лише тими питаннями, які стосуються досліджуваної проблеми. Для реалізації цієї задачі необхідно супроводжувати імітаційну гру продуманими лекціями, практичними, лабораторними і самостійними домашніми завданнями. Вони допоможуть вирівняти початкову підготовку учасників, уніфікувати термінологію і створити сприятливу атмосферу для творчої віддачі. Тобто вони допоможуть студентам максимально використовувати свій дослідницький потенціал. Причому фахівці для більшої ефективності рекомендують проводити імітаційну гру безперервно протягом 8-10 годин.
Принцип поступового входження учасників. Він вимагає максимально спрощувати початкові етапи. Це необхідно, щоб учасникам було легше адаптуватися один до одного, нової навчальної ситуації, освоїти пропоновану ігрову діяльність і при цьому не відчувати або професійного психологічного дискомфорту. Саме тому спочатку ділової імітаційної гри необхідно використовувати традиційні методи: лекції або бесіди на професійні теми. Більш детальне вивчення проблеми потрібно базувати на досвіді роботи учасників в умовах гри. Подібна послідовність взаємодії дозволить мобілізувати учнів на продуктивну роботу з навчальними матеріалами.
Принцип рівномірного навантаження. Він як би є продовженням попереднього. Згідно з цим принципом, імітаційні ігри, які розраховані на декілька діб, потрібно організовувати так, щоб учасники щодня отримували приблизно однакову кількість нових відомостей. Проте досвід проведення імітаційних ігор в процесі кадрового консалтингу і на курсах підвищення кваліфікації показує зворотне. Навіть якщо тренінг триває не більше трьох днів, то все одно часто буває важко до кінця слідувати цьому принципу. Це можна пояснити неоднорідністю складу учнів (відмінностями у вихідному рівні знань), швидкістю оволодіння інформацією та навичками, активністю, мотивацією гравців. Також на неповну реалізацію принципу впливає низька комунікативна культура і нерозвинена компетентність у спілкуванні учасників, що часто в грі призводить до конфліктних ситуацій. Ці фактори важливо враховувати при складанні плану.
Принцип змагальності. Він означає, що між ігровими групами повинно виникати суперництво. Воно дозволить підвищити відповідальність учасників щодо захисту спільно виробленого рішення. А завдяки введенню перехресного опонування створюється ситуація взаємного критичного аналізу. Це в свою чергу підвищує мотивацію, стимулює активність учнів і посилює ефективність тренінгу.
Однак досвід проведення рухливих та імітаційних ігор показує, що акцент на суперництво і надмірна захопленість змагальної стороною може призвести до негативних наслідків. Вони полягають у тому, що деякі учасники хочуть виграти будь-якою ціною. Це породжує спортивний інтерес, ігровий азарт і відволікає від глибокого аналізу досліджуваної проблеми. Також особливо конкурентоспроможні учасники заради перемоги починають неконструктивні відносини з партнерами, болісно переживають несприятливі ситуації і тим більше поразку. Така поведінка не сприяє досягненню освітньої результативності.
Принцип правдоподібності імітаційного моделювання гри. Він означає, що вся діяльність значною мірою повинна бути схожа на реальну. Якщо ігрові ситуації наближати до правдоподібним умов, то учасники починають краще розуміти систему роботи. Це легко пояснити тим, що мислення людини в такому випадку працює за аналогією.
Даний принцип можна реалізувати в грі через взаємодію учасників, процедуру прийняття важливих управлінських рішень, реакцію зовнішнього оточення, набори імітаційних форм облікових і планових документів, організація ділових нарад та зустрічей, які максимально наближені до реальних ситуацій і так далі.
Наприклад, деякі педагоги представляють учасникам не просто назви наявних професій (юрисконсульт, менеджер, секретар-референт, маркетолог і тому подібне), але і дають стислу довідку, яка містить службові та біографічні дані. Це сімейний стан, особистісні та ділові характеристики, освіта, стаж роботи, хобі та інше. У такому разі в очах учасників починають виглядати більш обгрунтовано продуктивність представлених працівників і поведінку відбуваються з ними ситуаціях (призначення на посаду, конфлікт, скорочення штатів, навчальний відпустку і так далі). Також буде ефективно забезпечити учасників посадовими інструкціями та положеннями про підрозділи, які максимально наближені за формою до реальних аналогічним документам.
Принцип «перший керівник». Він буде актуальним лише в тому випадку, якщо метод імітаційної гри використовується на якомусь підприємстві або там, де є ієрархія керівників. Згідно з цим принципом передбачається участь головного керівника компанії, на базі якої здійснюється ігровий експеримент. Однак це не завжди можливо, як показує багаторічний досвід. Якщо на грі буде присутній велика кількість керівників, то фахівці більш низького рангу можуть відчувати психологічний дискомфорт, особливо на початкових етапах. Це позначається як на спілкуванні, так і на інформаційних результати. Для великої кількості керівників краще підійдуть спеціальні тренінги з модератором-психологом.
