Інноваційна діяльність: види, напрями, розвиток і фінансування

З розвитком промислового прогресу дуже популярним терміном стало слово «інновації». У повсякденному житті інновації стали символом прогресу і руху вперед. Вони захопили практично кожну сферу нашого життя. Інноваційна діяльність в освіті дає змогу отримувати більш професійних фахівців, у медицині – більш низьку смертність, в обороні – більш якісний захист.

Визначення

Подібний вид діяльності можна визначити, як введення нового в певну структуру будь-якої сфери життєдіяльності людини. Інновації в економічному сенсі позначають діяльність, котру спрямовують на вдосконалення продукції і технології виробництва, а також на пошук нових секторів ринку і розширення продуктової лінійки.

Серед пунктів організації інноваційної діяльності можна виділити три основних: пошук слабких місць компанії, здійснення процесу та організація впровадження самих інновацій у виробництво.

Без інновацій не може існувати сфера виробництва, з причини того, що будь-яке виробництво зношується, а технології застарівають. На кожному великому підприємстві є свій науковий комплекс, який дозволяє компанії здійснювати розвиток інноваційної діяльності. Це потрібно для того, що б уникнути гальмування технічного процесу.

Крім свого виробництва необхідно приділяти увагу сектору ринку і стежити за конкурентами. Також необхідно своєчасно аналізувати свій виробничий процес на момент можливих поліпшень і нових форм інноваційної діяльності. Якщо фірма буде представлена на ринку мізерним асортиментом або застарілим товаром, який давно не затребуваний, то вона відразу ж програє конкуренцію.

Необхідність інновацій може з’являтися з різних факторів, це може бути якийсь успіх компанії, наприклад, виграш тендерного аукціону або розширення філіальної мережі. Важливий поштовх до інновацій відбувається при серйозній зміні структури ринку, як, наприклад, поява потужного конкурента або збільшення попиту на інший товар.

Види інноваційної діяльності

Інновації є повсюдним явищем у всіх видах діяльності. Їм приділяється особлива увага не тільки в підприємницькому середовищі, але і в сфері освіти, житлово-комунальних послугах і навіть в оборонній сфері. Це пояснюється великою державною підтримкою інноваційної діяльності. Варто врахувати, що серед форм діяльності можна виділити безліч різних видів, але вчені виділяють лише три основні.

Послідовна

Виходячи з назви, вся діяльність ведеться поетапно у всіх підрозділах. Після проведення інноваційних досліджень і впровадження їх у виробництво, результати передаються вищому керівництву, яке оцінює і приймає рішення про доцільність впровадження технології. Серед плюсів такої схеми можна виділити повторюваність аналізу новинок на кожному етапі впровадження, зниження ризиків і спрощення контролю.

Серед мінусів такого методу можна виділити складність виправлення недоліків інновацій, коли розробка вже пішла на наступний щабель. Звідси випливає зростання витрат на виправлення недоліків і, як наслідок, збільшення трудомісткості процесу і збільшення термінів його впровадження.

Паралельна

При такій схемі інноваційна діяльність ведеться в усіх підрозділах відразу, що дозволяє своєчасно корегувати процес на всіх його етапах. Серед мінусів можна відзначити складність контролю над процесом, так як він йде одночасно в декількох підрозділах, тому така схема застосовується найчастіше на дрібних і середніх підприємствах.

Інтегральна

Попередні дві схеми впровадження передбачають повну переорієнтацію всіх підрозділів на інноваційну діяльність. При цьому серйозно страждає поточне виробництво і економіка підприємства в цілому. Для того щоб уникнути втрат, багато підприємств створюють на базі підрозділу, так звані, фокус-групи, які займаються впровадженням інновацій, в той час як основне підрозділ займається своєю звичайною справою. Така система називається матричною.

Багато великі компанії створюють на своїй базі спеціальні науково-дослідні групи, очолювані кращими фахівцями, яких часто запрошують з боку. Така система визнана кращою в сфері інновацій, так як при ній скорочуються терміни впровадження, поліпшення якості, збереження поточного виробництва, спрощення контролю. Ця система підходить великим компаніям, у яких впровадження інновацій стає поточним завданням та інноваційна діяльність ведеться в постійному режимі.

Венчурні фонди

Особливою категорією є створення венчурних підприємств. Це один з найбільш популярних форм фінансування інноваційної діяльності в американських корпораціях. Вони створюють на своїй базі спеціальні підприємства, основна мета яких – це науково-дослідницька діяльність для фінансуючої організації.

Зазвичай, такі фірми організовуються для ризикованих інновацій, у яких високий термін окупності, часом до 10 років. Перші венчурні організації почали створюватись в США в 70-х роках і досягли піку популярності в 90-х. Вони дозволяють фінансувати практично всі напрямки інноваційної діяльності.

Дуже часто венчурним фондам дають практично необмежену свободу і фінансування, оскільки материнська компанія має ексклюзивні права на будь-який новий продукт, а найчастіше на ринку виграє той, хто приділяє нововведень велику увагу.

Тенденції розвитку

В даний час серед основних моментів розвитку інновацій можна виділити:

Скорочення контролюючих органів, уповільнюють функціонування інноваційних підрозділів.

Створення додаткових управлінських структур і підрозділів, які спрямовані на стратегічну інноваційну діяльність.

Об’єднання науково-дослідних підрозділів з підрозділами маркетингу і виробництва багатофункціональні, різнобічні структури, які спрямовані на тестування і впровадження інновацій.

Встановлення цільового курсу і системи мотивації, орієнтованої на отримання кінцевого продукту в найкоротші терміни.

Процес

Дослідження. Будь-введення нового продукту починається зі стадії дослідження ринку, потреб і можливостей поліпшення продукту в цілому. Цей етап ведеться в спеціальних наукових центрах або дослідних групах всередині підприємства. Залежно від цього, спонсорування йде з державного бюджету чи бюджету фінансуючої організації. Також на цьому етапі відбувається теоретичне тестування нового продукту на живучість в ринкових умовах.

Розробка. На цьому етап виконується безпосередньо створення самого продукту, а також проводяться дослідно-конструкторські роботи, які дозволяють знизити ризик інвестування в дослідницьку роботу, яка є високоризиковим активом.

Впровадження. На цьому етапі відбувається найцікавіший момент для інвесторів, а саме, комерціалізація проекту. Мета будь-якої інноваційної діяльності на підприємстві – це подальше впровадження цих інновацій у виробництво, захоплення нового сегмента ринку і, як наслідок, збільшення прибутку. Цей етап є найбільш витратним, так як потрібно перенавчання персоналу, потужна рекламна компанія для просування нового продукту, а іноді і переобладнання всього виробництва. Найчастіше, витрати на останній етап перевищують витрати на перших щаблях в десятки разів.

Варто врахувати, що дослідницька діяльність зачіпає не тільки виробничу сферу. Дуже часто дослідні роботи ведуться в маркетинговою та економічній сфері. Дуже часто для інновацій в цих сферах компанії залучають консалтингові фірми, які володіють потрібним досвідом і багажем знань.

Аналіз інновацій

Дуже важливим елементом є система інноваційного менеджменту – це система управління всією діяльністю, підрозділами, які задіяні в цьому і пов’язані економічними відносинами, виникаючими у процесі будь-якої дії. Цей вид менеджменту є частиною функціонального менеджменту і невід’ємною частиною всього процесу, без якого функціональність діяльності сильно скоротилася. Саме тут займаються аналізом змін, що відбуваються, їх якості і необхідності. Аналіз загальної діяльності здійснюється шляхом дослідження показників підрозділу, який займається інноваціями, показників нового продукту і ефекту від впровадження інновацій.

Показники ефективності

До показників підрозділів зазвичай відносять обсяги наукової діяльності, обсяги проектів, що розробляються в рамках цієї діяльності. До показників нового продукту відносять показники його конкурентоспроможності, обсяги нової продукції кількість нових продуктів, а також економічні показники, такі як прибуток і рентабельність.

До показників ефекту від впровадження інновацій відносять:

Фінансовий ефект. Цей показник розраховують як різницю між прибутковістю нового продукту і витрат на його винахід.

Бюджетний показник. Відображає економічні наслідки для бюджету, з якого велося фінансування інноваційної діяльності.

Загальноекономічні показники розраховують такі показники, як виручка від реалізації продукту, виручка від продажу ліцензії, різні кредити та позики для здійснення діяльності.

Економічний аналіз

У зв’язку з усіма цими показниками виникає необхідність проведення економічного аналізу інноваційної діяльності на підприємстві, яка відбувається в наступній послідовності:

Першим кроком оцінюється сам інноваційний потенціал підприємства, його науково-технічні можливості і внутрішньогосподарські резерви. Також проводиться аналіз вкладень в інноваційну діяльність, досліджуються показники фінансового важеля.

Другим кроком оцінюється співвідношення величини витрат до величини нових інновацій та проектів на стадії розробки. Також це співвідношення порівнюється між звітним і минулим періодом, для виявлення динаміки. Після цього кроку можна виявити додаткові резерви для підвищення якості інноваційної діяльності.

На третьому етапі проводиться аналіз кінцевого продукту, робляться висновки по звітному періоду і здійснюється коригування планів на майбутній рік.