Література XIX століття
У XIX столітті відбувається розквіт іспанської літератури. У цей час панував псевдоклассицизм витісняється романтизмом. Одним з найбільш видатних представників цієї епохи є Хосе Маріано де Ларра, який творив під псевдонімом Фігаро. У нього був неймовірно яскравий сатиричний талант, який поєднувався з природного винахідливістю і допитливим розумом. Він зображує виразки й пороки, що панують у суспільстві, створюючи змістовні, але в той же час дуже короткі нариси.
Якщо говорити про більш серйозну драматичну іспанську літературу 19 століття, то необхідно згадати Мануеля Тамайо-і-Бауса, який фактично ввів новий жанр – іспанську психологічну реалістичну драму, засновану на кращих німецьких зразках. Правда, на російську мову його праці практично не переводили, тому оцінити його талант вітчизняному читачеві непросто.
Серед представників реалізму виділяється прозаїк Хуан Валера. Випускник юридичного факультету університету Гранади, він обіймав високі посади на дипломатичній службі, об’їхавши по роботі півсвіту. Остаточно повернувся в Іспанію після революції 1868 року, займаючи ряд державних посад аж до міністра освіти.
В іспанській літературі Валера дебютував збіркою проникливих ліричних віршів, потім писав мови і критичні статті, в яких зображував нинішній стан національної літератури. Помітним явищем у його творчій біографії стає роман “Пепіта Хіменес”, слідом за ним пише залишили слід твори “Хуаніта Довга”, “Ілюзії доктора Фаустіно”. Під час своїх подорожей по світу Валера побував в Росії, про свою поїздку він залишив докладні примітки.
Якщо говорити про беллетристах в іспанській літературі цього періоду, то тут очевидне першість у Беніто Переса Гальдоса, романи якого відрізнялися свіжим поглядом на звичайні речі, реалістичними і надзвичайно живими картинами, иллюстрировавшими сучасну іспанську життя.
