Фатальний прорахунок
Якщо б місце Куликовської битви було знайдено, в наш час військові полководці одноголосно заявили, що там занадто мало місця для маневрів. Історичні записи свідчать, що татарське військо чисельно переважало російське, але бойовий потенціал вони так і не змогли реалізувати із-за неможливості розвернутися на конях. Центр поля мав по фронту всього 5 кілометрів. Татарські війська не були розчленованими на окремі загони. Очевидно, Мамай хотів атакувати «в лоб» і одним ударом зломити опір російських військ.
Саме тому його і зазнали поразки. Проводячи фронтальну атаку в місці злиття річок, Куликовську битву татари за визначенням не могли виграти, так як вони не могли обійти або охопити бойовий порядок російського війська. Простіше кажучи, стратегічна ініціатива тут була за російським командуванням.
Окремо хочеться відзначити те, як билися головнокомандувачі. Мамай дивився за ходом бою з Червоного пагорба, де знаходилася його ставка. У свою чергу, князь Дмитро Донський одягнувся в просту військову екіпіровку і виступив у перших рядах свого війська, воюючи нарівні зі своїми підданими.
Коли князь Донський побачив, що Сторожовий полк зазнав поразки в нерівній сутичці з ворогом, він повертається за головними силами і вводить їх у бій. Опівдні основні сили російського війська вийшли до татар на зустріч.
