Ця повість Гоголя була видана в 1843 році. Вона входить в авторський збірник “Петербурзькі повісті”.
Нижче ми передамо короткий зміст твору “Шинель”. Для кращого засвоєння події викладаються з точки зору їх важливості в сюжетному побудові (зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка). Початок повісті, в якій ми знайомимося з головним героєм Акакієм Акакиевичем Башмачкиным, можна розглядати як експозицію.
В короткому змісті “Шинелі” Гоголя згадується також епілог.
Початок повісті. Знайомимося з головним героєм
Зав’язці передує наше знайомство з головним героєм повісті, якого звуть Акакій Акакійович Башмачкіна. Він служить дрібним чиновником в одному з петербурзьких департаментів.
У повісті розповідається про народження героя: нещаслива зірка Башмачкина запалилася, вже коли стали шукати ім’я для новонародженого: скільки не підбирали по святцях, всі імена виходили хитромудрі і такі химерні, що мати його зовсім зневірилася і вирішила дати йому ім’я його батька – так і став він Акакієм Акакиевичем.
Головний герой – типовий, що називається, “маленька людина”. Він не блищить розумом, зірок з неба не вистачає, кар’єру не зробив і не намагався. Башмачкіна до нестями любить свою роботу, а саме – знімати копії, тобто переписувати різні документи.
Вся його життя в цьому і полягає. На роботі він пише. Прийде додому зі служби, нашвидку поїсть – і знову за стіл, дістає перо з чорнильницею і знову береться за роботу – переписує те, що не дописав у департаменті. Втім, якщо роботи не виявлялося, Башмачкіна писав яку-небудь папір “просто для себе”. Серед літер у Акакія Акакиевича є навіть свої улюбленці.
Засипав він з усмішкою, думаючи:
Що-то Бог пошле переписувати завтра?
Ревно ставиться Башмачкіна до свого заняття. Не можна сказати, що у своєму намаганні був він зовсім не помічений: одного разу начальство призначило завдання, яке допомогло б йому в просуванні по службі. Подумаєш було злегка змінити зміст документа, переписуючи його. Але для нашого героя завдання виявилося непосильним, і він з полегшенням повернувся до простого переписування.
Зовнішній вигляд і костюм героя
І красою Акакій Акакійович не відрізняється: він рыжеват, рябоват, з лисину на голові, бачить неважливо, їсть без апетиту. Неуважний, ходить, не цікавлячись тим, що відбувається навколо. Інколи, йдучи по вулиці, він замислюється про своє заняття так, що всюди йому ввижаються написані рядки. Потім приходить у себе, глядь – а він стоїть посеред дороги.
Каже Акакій Акакійович мало, а якщо і розмовляє, то здебільшого приводами, вигуками і частками.
Друзів у нього немає, в гості не ходить, нерідко ображаємо оточуючими і терпляче зносить глузування канцелярських товаришів по службі. Тільки іноді, коли штовхнуть його під руку і завадять писати, скаже він:
Залиште мене, навіщо ви мене ображаєте?
Зав’язка
Носить Башмачкіна вицмундир, колишній коли-то зеленим. Але давно вже він порудів від старості. І старенька шинель, яку насмішку оточуючі називають “капотом”, зовсім протерлася, і матерія її місцями стала схожа на сито.
Отже, в короткому змісті “Шинелі” зауважимо, що зав’язка повісті – прийшла в непридатність стара одяг головного героя.
І радий би герой не звертати уваги на свою “тощенькие шинелишку”, так як-то грунтовно став прохватывать його вітер. Зняв шинель, подивився – а сукно-то по спині і плечах зовсім діряве, так і тканина підкладкова розповзлася.
Звернувся Башмачкіна тоді до кравця, якого всі звали Петрович. Коли не бував п’яний, той успішно займався лагодженням всякого роду чиновницької та іншої одягу – фраків, шинелей і панталон. Однак Петрович заявив, що, мовляв, ніяк таке сукно не можна залатати, латочку на гнилу тканина не покладеш – негайно розповзеться. А значить, неодмінно потрібно шити нову шинель.
Це стало для героя страшним повідомленням. Проте, подумавши, зважився Акакій Акакійович зайти до кравця в неділю, коли той після суботньої чарочки буде подобрішаю – авось, і тоді візьметься за роботу. Проте ж і наступного до нього візит Петрович авторитетно заявив, що полагодити шинель неможливо.
На нову шинель, яку взявся зшити все той же кравець Петрович, пішло б більше, ніж півтораста рублів. Акакій Акакійович став прикидати. Вирішив, що кравчик звичаєм своїм заломив високу ціну, і шинель встане йому рублів вісімдесят.
Але в скарбничці лежало у нього тільки сорок рублів. Треба було набрати десь ще сорок.
Розвиток подій
І Башмачкіна почав економити: він не вечеряє,
виганяє вживання чаю вечорами
і не купує свічок. Бідний Башмачкіна навіть ходить, ступаючи м’якше й обережніше, щоб не стиралися швидко підошви взуття. А щоб не віддавати в прання зайвий раз білизна, вдома він носить тільки халат.
Тепер цілими днями герой думає про шинелі, про її фасон і матерії. Ходить по крамницях, прицінюючись до сукна і прикидаючи. Він вже звик сидіти голодним вечорами. Башмачкіна, як говорить нам автор,
зробився якось жвавіше, навіть твердіше характером, як людина, яка вже визначив і поставив собі за мету
Всі ці звички до нового способу життя займають у героя, як повинно бути згадано в короткому змісті “Шинелі”, кілька місяців.
Потім директор, ніби відчувши, що Башмачкіна потребує нової одязі, видав йому аж шістдесят карбованців платні замість сорока.
І Акакій Акакійович з кравцем попрямували до крамниці, щоб купити матерію. Придбали гарне сукно і відмінний підкладковий коленкор. А куниці для коміра не купили – дорога виявилася куниця. Зате купили хутро кішки, який з вигляду здавався цілком пристойним і скидався на куницю.
Нова шинель
Кравець доставив герою нову шинель рано вранці – як раз, коли треба було вирушати на службу. Акакій Акакійович вийшов в обновці на вулицю, а Петрович навіть проводив його, щоб ще раз помилуватися своєю роботою.
По департаменту раптом швидко розлетілася новина, що у Башмачкина нова шинель, і
капота більше не існує.
Всі вітають його – чиновника обтяжує підвищену увагу і наполягають,
що потрібно вспрыснуть нову шинель і що, принаймні, він повинен поставити їм усім вечір,
щоб відсвяткувати цю подію.
Башмачкіна не знає, як би відмовитися. Добре, що знайшовся чиновник, який повідомив, що він сьогодні іменинник, і тому запрошує всіх до себе сьогодні ж увечері.
Цей день стає для Акакія Акакиевича святом. Коли повернувся додому, він подивився на стару і нову шинелі і розсміявся, порівнюючи і радіючи обновці. Повечерявши і повалявшись на ліжку, що взагалі було не в його правилах, Башмачкіна відправився в гості.
Чиновник проживав в найкращій частині міста, де ліхтарі світили яскравіше, і вулиці були не настільки порожні, як біля його будинку. На вечорі спочатку він почував себе незатишно, але потім, випивши шампанського, повеселішав. І все ж серед грають у карти і весело балакунів людей йому зробилося нудно, і, побачивши, що вже за північ, Башмачкіна непомітно покинув торжество.
Кульмінація
В короткому змісті повісті “Шинель” ми підходимо до головної події сюжету.
На одній з пустельних вулиць опинилися перед головним героєм якісь люди. Один з них, показавши йому кулак, наказав мовчати і витрусив з шинелі. Потім йому дали такого стусана, що він впав у сніг і втратив свідомість.
На інший день, за порадою своєї квартирної господині Акакій Акакійович відвідав приватного пристава, насилу добився прийому, але той, задавши якісь безглузді питання, нічого путнього не сказав.
На службу довелося йти йому в старому своєму “капоте”. Багато хто з товаришів по службі, почувши сумну історію з пограбуванням, поспівчували йому, і хтось порадив попросити допомоги у “значного особи”.
“Значною особою” був генерал. Довго чекав Башмачкіна в приймальні, поки той розмовляв з приятелем. Вислухавши історію про “нелюдське пограбування”, генерал розсердився на Акакія Акакиевича, прикрикнув на нього, почасти з бажання покрасуватися перед колишнім ще тут же знайомим. Злякавшись і ледь не втративши почуттів, Башмачкіна повернувся додому.
Розв’язка
Акакій Акакійович зліг з гарячкою. Весь його хворобливе марення крутився навколо вкраденої шинелі і крадіїв.
Прийшов лікар, але нічого, крім символічної припарки, не прописав. А квартирної господині сказав, що через півтора неодмінно настане кінець.
І Акакій Акакійович вмирає. Майна після нього залишилося – лише пучок гусячого пір’я, кілька аркушів паперу, пара гудзиків да старий його “капот”.
А на службі відсутності чиновника Башмачкина відразу й не помітили, а хопилися лише через чотири дні, коли того вже поховали.
Один з найзначніших складових елементів повісті – епілог, надає їй фантастичний відтінок і додатковий цікавий сенс, повинен бути обов’язково згадано в короткому змісті “Шинелі”.
Страшний епілог
По Петербургу повзуть тривожні чутки, що ночами близько Калінкіна мосту нібито бродить привид, який стягує з усіх зустрінутих шинелі, не дивлячись, якого виду шинелі, бідні вони чи багаті. Один з чиновників зумів розгледіти мерця і визнав у ньому Акакія Акакиевича.
А генерал, який так грубо обійшовся з Башмачкиным, відчув каяття, згадавши про нещасний відвідувача. Він навіть послав до нього, побажавши надати йому яку-небудь допомогу. Коли кур’єр доповів, що недавній відвідувач помер у гарячці, генерал засмутився.
Бажаючи розважитися, він відправився на вечірку до свого друга, а по закінченні, зовсім прийшовши в гарний настрій, вирішив провідати знайому даму Кароліну Іванівну. Їхав він до неї в санях, затишно обернувшись теплою шинеллю.
Раптом хтось потягнув його за комір. Обернувшись, генерал з жахом побачив того самого померлого чиновника в старому вицмундире. Акакій Акакійович був білий, як сніг. Але ще більше генерал злякався, коли його колишній відвідувач промовив:
А! так ось ти нарешті! нарешті я тебе того, зловив за комір! твоєю-то шинелі мені й треба! не поклопотався про мою, та ще й розжарила, — віддавай же тепер свою!
Переляканий генерал беззаперечно виконав наказ примари і сам віддав йому шинель, а потім звелів кучеру мчати додому. Про Кароліну Іванівну він і думати забув. А мрець з тих пір зник, ймовірно, шинель генерала виявилася йому впору.
Повість не розбита на глави, з-за відсутності таких, ми не змогли привести короткого змісту по головам “Шинелі” Гоголя.
