Необхідність довіри до Бога
Жителі Назарету вважають, що їм заздалегідь вже все відомо про Ісуса, і нічого нового вони від нього не чекають. В них не видно схильності до віри. Сенс виразу «Немає пророка у своїй вітчизні», значення якого нами вивчається, полягає ще і в цьому. В Євангелії ясно говориться про недовіру співвітчизників до Ісуса, а внаслідок цього, про цілковиту відсутність віри.
Віра в Бога передбачає не тільки визнання факту її існування, але і довіру до нього, в тому числі і в разі, коли віра ще не зміцнилася. Відсутність довіри у жителів міста Назарету є для Господа непереборною перешкодою, яка викликає у нього подив.
Страждання від недовіри
Велике страждання Христове від усвідомлення безсилля перед відмовою співвітчизників від віри. Чуда, які Ісус міг зробити, заздалегідь відкидаються ними. Це страждання Сина Божого, має всеосяжну любов до людей, буде найважчим випробуванням на всьому його шляху. Воно буде супроводжувати його до Гефсиманського саду, а потім і до самої Голгофи, на якій він був розп’ятий на хресті.
Однак воно жодним чином не може зупинити Ісуса Христа. Тому, будучи відкинутим в Назареті, він продовжує шлях по навколишніх селах. Недовіра земляків поширюється і на прилеглі місцевості, і Господь іде. Потім він починає свою працю знову. Пізніше він радить так поступати і своїм учням. Він каже їм: «Якщо хто вас не прийме і не буде слухати, виходячи, скиньте порох з ніг ваших і йдіть далі».
