Думки противників смертної кари
Протягом століть багато людей висловлювали свою думку щодо права на життя та проблеми смертної кари. Сформувалися дві точки зору на ситуацію, які, проте, по-різному доказывались.
Противники вищої міри покарання вважають смерть несправедливим способом впливу на суспільство. Велика частина таких осіб керується концепцією, згідно з якою влада є лише слугою народу, в той час як саме населення передає влади частину своїх прав. В цьому випадку досягається певний компроміс, при якому неприпустимі будь-які зазіхання на життя. Так вважали багато античні і східні філософи.
У Росії про проблему смертної кари вперше заговорили в XVIII столітті. Бєлінський, Герцен, Пестель, Радищев, Чернишевський та інші великі мислителі виступали за повне скасування або хоча б обмеження смертельних вироків.
Кілька століть тому думка противників страти складалося в основному з релігійно-етичних установок. Філософи, письменники і громадські діячі вважали вбивство людини неприпустимою мірою покарання саме через церковних табу. Особливу роль грала шоста євангельська заповідь “не убий”.
Окремі мислителі не брали до уваги релігійні проблеми застосування смертної кари. Більш того, чимала частина противників “легального вбивства” були атеїстами і матеріалістами. У своїх міркуваннях такі люди говорили про цінність людського життя і неприпустимість позбавляти її за будь-які вчинені діяння.
