Історія назви
Роман, як стверджує автор, автобіографічний, але що саме сподвигло його на написання книги, Мінаєв не розповідає. Використання англійської мови у назві глав і самого твору автор пояснює як бажання показати свою стильність і освіченість.
Критик і російський літературознавець Микола Александров в одній із своїх заміток написав, що «духлесс» – це дивний гібрид, який викликає асоціацію зі словом топлес. За його словами, характер книги відповідає цьому виду оголення повністю.
Головні теми роману
Основна тема, яка порушується у романі, – висміювання культу кар’єризму і грошей в сучасному суспільстві. Ці поняття і успішність, на думку автора, – це абсолютно різні поняття. Звичайно, прагнути до успіху необхідно, але абсолютно не варто звеличувати кар’єру і робити її сенсом свого життя.
Можливо, тому письменник і вважає, що головний герой витрачає своє життя даремно, пропалює її. Він намагається вирватися з цього кола, але спроби марні, так як молода людина боїться взяти на себе відповідальність і робити вчинки, які не продиктовані його суспільством. Персонаж виглядає надмірно примхливим і порожнім людиною. Автор вважає, що врятувати його може тільки любов. Наприкінці роману герой знаходиться на життєвому перехресті, але це не край дороги, це всього лише привід переосмислити те, що відбувається.
Одна з яскравих сюжетних лінією у романі – тема бездуховності. Дія відбувається в Санкт-Петербурзі та Москві, але немає різниці між столичними клубами і будь-якими іншими. Зате є проблема брендомании, яка прийняла величезні масштаби у всьому світі, герої також частенько виражаються матом, абсолютно нікого не соромлячись. Крім того, роман переповнений англійськими словами, ними «розмовляють» герої роману, бо закордонні вираження є «символами престижності».
Письменник зображує менеджерів великих корпорацій як дурних і дрібних людей. Він вважає, що подібні особи впевнено рухаються в бік отупіння, адже корпоративна думка пере особистість, вона знищує її як індивідуальність, викорінює суб’єктивне мислення. Автор впевнений, що герої – жертви великих компаній та ЗМІ, вони живуть у світі міфів і стереотипів, що склалися.
Творець роману порівнює своїх героїв з дійовими особами творів російської класики «Герой нашого часу», «Горе від розуму», «Євгеній Онєгін». На його думку, нічого не змінилося. Взяти, наприклад, Печоріна, одягнути його в сучасний «прикид», посадити за стіл в офіс будь-якої фірми, а замість бала відправити в нічний клуб – все те ж саме.
Тобто бездуховність, яка відображена в романі, є насправді внутрішнім світом сучасних «успішних» героїв. Так ось що таке «духлесс».
