Опричнина Івана Грозного
За словами одного з істориків, в 1560 році цар вирішив посилити владу, що призвело до репресивних заходів. Що таке опричнина? Улюблене дітище Івана IV. Цей цар – одна з найбільш суперечливих фігур у російській історії. Якщо не сама суперечлива. Не дарма політикам досі не вдалося дати адекватну оцінку його діяльності.
На думку Карамзіна, в терорі середини XVI століття винен був своєрідний характер Івана Грозного. Опричнина стала результатом низки випадкових, хаотичних вчинків. В особистості царя химерним чином перепліталася чеснота з тиранством, але останнім часто перемагало.
Сергій Соловйов стверджував, що опричнину цар використав як інструмент в боротьбі за новий режим. Історик намагався виправдати жорстокість правителя, якого його колеги не раз звинувачували в геноциді. Івану Грозному присвячено безліч книг: художніх, наукових, публіцистичних. Але найближче до розгадки цієї таємничої історичної постаті підійшов Олексій Толстой, автор роману «Князь Срібний».
Високо цінував роль сатрапа у вітчизняній історії Йосип Сталін. Опричників тиран XX століття називали «прогресивним військом». Не дивно, що в сталінські роки в підручниках історії з’явився образ великого царя, який прагне зміцнити державу і справедливо карає зрадників і сепаратистів.
Але є об’єктивний суддя, думка якого відмінно від точки зору багатьох істориків і вже тим більше вождів. Це народ. Збереглося чимало переказів і пісень, в яких слово «опричник» ледь не лайливе. Образ Малюти Скуратова в народній творчості – втілення лиходія. А окремі історичні факти говорять про те, що у другій половині XVI століття на московському троні сидів кат і садист. Отже, які ж причини і наслідки опричнини? Як вона організована?
