Митрополит Філіп
На початку 1565 року Іван Грозний оголосив про своє зречення, при цьому пояснив своє рішення зрадою бояр. Загострилася обстановка. Боярській думі довелося вмовляти царя залишитися, що він і зробив, заснувавши Опричнину.
У 1566 році митрополитом став Філіп. Згідно підписаної царем грамоті, він не повинен був втручатися у справи опричнини. Наслідки виступів проти указів царя митрополита Філіпа були жахливі. Опричники насмерть забили його слуг, а проти нього порушили справу. Філіпа в кінцевому рахунку заслали в Тверській монастир.
Страти
Івана Грозного і не дарма прозвали Грізним. Дуже жорстоко і різко він обходився з тими, кого вважав зрадниками або єретиками. У 1568 році відбулася перша масова страта. Челябина-Федорова звинуватили в організації змови проти царя. Стратили не тільки його, але ще тридцять чоловік, які нібито були його спільниками. Маєтки зрадників розгромили, слуг перебили.
Підсумки опричнини легко було передбачити. Страчено було величезна кількість бояр, яких звинувачували в зраді дуже поспішно. Репресії носили безладний характер – вбивали всіх, хто протестував проти Опричнини.
Дослідники не раз висували думку про психічну хворобу Івана Грозного. При уважному аналізі цієї історичної особистості видно, що з роками негативні риси його загострилися, як це нерідко відбувається. Все ж жорстокість була патологічною. Версію про наявність психічного захворювання у російського царя підтримує більшість дослідників. Причому захворювання, яким він страждав – параноїдальна шизофренія. У нього була манія переслідування, що і спонукало його на численні страти й заслання. Тобто опричнина – це політика правителя-божевільного? Можливо, і так.
