У престолу великого судії
Але залишимо царство вічної темряви і простежимо далі, що відбувається з душею. 40 днів після смерті завершуються найважливішою подією, що визначає характер посмертного буття покійного. Настає момент, коли душа, оплакивавшая протягом трьох днів своє земне пристановище, потім сподобившаяся дев’ятиденного перебування в райських кущах і сорокаденного самітництва у глибинах пекла, вже в третій раз підноситься ангелами на поклоніння господу. Таким чином, душа після смерті і до 40-го дня перебуває в дорозі, а потім її чекає «приватний суд». Цим терміном прийнято позначати найважливіший етап посмертного буття, в якому згідно земним справам буде визначатися її доля на весь період, що залишився, аж до другого пришестя Христа на землю.
Своє рішення про те, де судилося перебувати душі після смерті в очікуванні страшного суду, господь приймає виходячи з її прижиттєвої стану та розташування. Вирішальну роль відіграють переваги, отдававшиеся їй під час перебування у тлінному тілі. Іншими словами, рішення судді залежить від того, що обирав людина, якій вона належала – світло або темряву, чеснота або гріх. За вченням отців Православної уеркви, пекло і рай не є якимись конкретними місцями, а виражають лише стан душі, в залежності від того, чи була вона відкрита бога в дні земного життя, або опиралася йому. Таким чином, людина сама визначає шлях, по якому судилося спрямуватися його душі після смерті.
