Види мовленнєвої діяльності
Мовне спілкування може бути як усним, так і письмовим. До усних вербальним засобам спілкування ставляться говоріння та слухання, а до письмовою – письмо та читання.
Протягом дня ми використовуємо всі чотири види мовленнєвої діяльності, самі того не підозрюючи. Навіть в самий пасивний вихідний день ми з кимось вітаємося, кому-то відповідаємо, кого-то слухаємо, читаємо оголошення в під’їзді, нову газету або новину в інтернеті, відправляємо повідомлення в месенджері…
Хоча вчені вважають поганим способом комунікації вербальні засоби спілкування, але без них не обходиться жоден наш день.
Говоріння
Як можна слухати, але не чути, точно так само можна говорити, але нічого не сказати. Давайте згадаємо нудний урок в школі або лекцію в інституті, яка не була приправлена емоціями або вагомими фактами, не звучало такої інформації, яка могла б залишити відбиток в нашій пам’яті. Або, наприклад, звичайна розмова з далеким знайомим про природу і погоду, коли мовчання виглядає безглуздо, а розповідати сокровенне не хочеться.
Говоріння, розглянуте через призму вербаліки, – це грамотне лінійне і головне – всім зрозумілий виклад інформації. Але ось у чому біда: якщо мова монотонна, позбавлена потрібної інтонації, пауз і точних рухів, то її неможливо тривалий час сприймати. Навіть найбільш зацікавлений слухач не зможе вникати в суть тексту через 45 хвилин. Всі старання викладача або доповідача вже не сприймаються аудиторією.
Щоб інформація дійшла до слухача і по можливості відразу не вилетіла з його голови, цей вербальний спосіб потрібно доповнити невербальними трюками. Тобто, робити акценти, що спрацьовує як психологічна прив’язка. Наприклад, після озвучення дуже важливою ключової інформації варто зробити паузу, а потім знову повторити останнє речення. Ще краще, якщо ця пауза буде доповнено піднятим догори вказівним пальцем.
