Водневий показник: поняття і норма

Лужна середа

При розчиненні підстав у воді починається їх дисоціація з появою гідроксид-аніонів. Вони вступають у взаємодію з іонами Н+, які присутні в нейтральній чистій воді. Це призводить до зниження їх концентрації, тобто до підвищення рН.

Наприклад: NaOΗ = Na++ OΗ-; Η++ OΗ-= Η2O.

У розчині гідроксиду натрію з концентрацією 1ˑ10-2 моль/л з’являється 1ˑ10-2 моль/л гідроксид-аніонів. Концентрація катіонів Η+ в такому розчині дорівнює 1ˑ10-12 моль/л, а рН має значення 12.

У всіх розчинах підстав кількість катіонів Н+ завжди менше 1ˑ10-7 моль/л, а водневий показник більше 7.

Визначення рН індикаторами

Один з найпростіших способів наближено визначити рН розчину – скористатися смужками універсального індикатора. Порівнявши з індикаторною шкалою їх колір, що виявляється після обмакувания в робочий розчин, можна оцінити концентрацію іонів Η+. Універсальний індикатор є сумішшю декількох речовин, яка змінює свій колір послідовно від червоного до фіолетового (як у веселці) зі зменшенням кислотності.

Головними недоліками такого методу є неможливість визначення водневого показника в забарвлених або каламутних розчинах, а також лише приблизна оцінка концентрації іонів Η+ в розчині.

Для ще більш грубого визначення рН середовища застосовують різні індикатори. Найбільш часто використовують лакмус, метилоранж, фенолфталеїн та інші. Щодо зміни їх забарвлення можна лише з’ясувати, чи є досліджуваний склад кислих, лужних або нейтральних.