Правитель нового типу
У чому ж полягала винятковість цієї людини, про яку так докладно писав автор «Временника» Іван Тимофєєв? Рік покликання на царство Бориса Годунова став, на його думку, переломним у вітчизняній історії не тільки тому, що обірвалася династія Рюриковичів, і вперше за багато століть на троні виявилося виборна особа, але головним чином через докорінної зміни самого характеру правління, спрямованого на зближення з Заходом. Ніколи раніше Русь не бачила такої кількості іноземних фахівців, виписаних государем з-за кордону і зробили благотворний вплив на розвиток різних сфер суспільного і господарського життя.
Отрок на кріпосній стіні
У той же час, кажучи про зміст «Временника» Івана Тимофєєва, не можна пройти повз цілого ряду вельми примітних сцен, що ілюструють удавання і лицемірство Годунова. Згадавши про те, що після смерті останнього Рюриковича – царя Федора Іоанновича (сина Івана Грозного) – Борис доклав усіх зусиль для свого сходження на трон, автор доносить до відома нащадків факт, який свідчить про те, до яких хитрощів той вдавався для додання своїй владі максимальної легітимності. Наприклад, їм наводиться такий епізод.
Для того щоб вплинути на свою рідну сестру Ірину, яка була вдовою покійного государя, і змусити її відмовитися на його користь від пропонувалося їй Земським собором царювання, він вдається до вельми сумнівного прийому. Дяк Тимофєєв пише, що сам був свідком того, як за наказом Годунова на фортечну стіну неподалік від вікна вдови був посаджений спеціально навчений отрок, який, не перестаючи, «майже у вуха государині» кричав, щоб вона просила про зведення на трон свого брата. Тривало це кілька днів, і у результаті бажаний результат був досягнутий. 11 вересня 1598 року Годунов вінчався на царство, маючи на те всі законні підстави.
