Що таке помянник?
У різних роз’яснень про те, як поминати покійних, часто зустрічається ця назва. Помянник – це диптих, що складається з двох табличок, що є по своєму функціональному значенню записником. На одній стороні пишуться імена живих, на іншій – покійних, яких слід згадати в молитві.
Такі пам’ятки бувають:
- церковними, «вівтарними»;
- домашніми;
- просительными.
«Вівтарні» використовуються під час служби священнослужителями. Розміри і вага їх можуть бути дуже великими, а вносяться у постійні списки імена тільки обраних. Тобто людей, які зробили багато добрих і благочестивих справ, що відрізнялися міцною вірою і принесли користь Церкви. Приміром, в кожному російською храмі в переліку були присутні імена купців, на чиї кошти було зведено конкретна церква і тих, хто робив пожертвування.
У церковних пам’ятках є два розділи в частині, що відноситься до покійним:
- вічний;
- тимчасовий.
У перший вносяться імена тих, хто удостоївся вічного поминання. А у другій – імена спочилих, молебні за якими були замовлені.
Домашні ж пам’ятки відрізняються тільки тим, що в них розписані імена близьких. Домашні диптихи можуть бути сімейними і родовими. Відповідно, родові ведуться століттями і передаються з покоління в покоління.
В домашніх книгах прийнято записувати не тільки імена, але й важливі дати, дні іменин і багато що інше, що має відношення до згаданого на сторінках людині. Пояснити, як слід вести домашній помянник, можуть у будь-якому храмі.
Прохальні ж – важлива частина у переліку звичаїв, що стосуються того, як поминати покійних.
Це ті пом’яники, які можна придбати в будь-якому храмі там же, де і свічки. Складаються вони з двох складових, на одній потрібно написати імена живуть, на іншій – померлих. Заповнений помянник передають священнослужителю. Тобто це фактично записка з проханням згадати під час богослужіння про тих людей, чиї імена в ній перераховані.
При бажанні скористатися просительным помянником слід прийти у храм заздалегідь, щоб встигнути заповнити сторінки і передати записку священнослужителю. Передані по ходу служби пам’ятки залишаються на розсуд священика. Тобто за замовчуванням їх читають тільки на такій службі. Прочитання ж на поточному є особистою ініціативою і «доброю волею» священнослужителя.
