Заздрість і ревнощі
Синонімом заздрості можна назвати ревнощі, так як обидва породжуються гординею. Але в них є кардинальна відмінність: адже заздриш того, чого не маєш чи не можеш мати, а ревнуєш до того, що належить тобі.
Якщо в ході підготовки до змагань ви були впевнені, що перше місце належить вам, але раптом перемогу здобув хтось інший, в цю секунду ви відчуєте емоцію ревнощів. Якщо це відчуття незабаром не згасне, воно може перерости в стаціонарне почуття заздрості.
Природа заздрості
Більшою чи меншою мірою цього недоліку піддаються всі, тому про заздрість так мало говорять. А той, хто найчастіше вимовляє це слово навіть у фразі “я не така людина”, “я не заздрю нікому” або “мені нема чому заздрити”, найбільше схильний до цього пороку. Це відбувається тому, що інші механізми і способи приховати цей недолік виявляються безсилими.
Заздрість може проявлятися як хвилинна емоція і згасати – це нормально, адже всі ми живі люди. Побачила у подруги нове гарне плаття, здригнулася, засмутилася, а потім прийшла в себе і далі продовжуєш дружити без ненависті до неї і не бажаючи нічого поганого – це норма. Нехай це відчуття було зовсім не білим, але позитивні людські якості його відразу придушили. Релігія би це не виправдала, але для сучасного соціуму це цілком допустимо.
Якщо ж іскра заздрості, негативна емоція переростає в довгострокове почуття, що точить вас зсередини, його набагато складніше подолати, саме воно поглинає людину зсередини.
