Комп’ютерні ігри – проблема чи допомога?
Тема комп’ютерної гри в житті сучасних дітей обговорюється досить бурхливо, особливо в останні кілька десятиліть, у зв’язку з розвитком нових технологій і повсюдним присутністю комп’ютера в нашому світі. Думки вчених розділилися на два табори:
Так хто ж правий? Найімовірніше, однієї думки тут немає і бути не може. Все залежить від психологічного типу конкретної людини і навколишнього його обстановки. Важливо розуміти, що ми не можемо повністю відгородити дитину від віртуальної реальності, але ми можемо і повинні дозувати інформацію. У першу чергу не варто допускати до комп’ютерів/планшетів/телевізорів дітей молодшого дошкільного віку: до трьох років для повноцінного всебічного розвитку дитини важливо реальне спілкування і взаємодію. В іншому випадку можливі наслідки у вигляді загальмованого розвитку і поганий адаптації в соціумі.
Однак сьогодні вже в початковій школі малюки готують доповіді і роблять презентації на комп’ютері. Значить, познайомитися з цим “звіром” потрібно. Важливо давати інформацію порційно: загальне знайомство з технікою, навички найпростішої роботи, ігри на розвиток пам’яті/реакції/уваги. Даючи дитині можливість роботи на комп’ютерній техніці, необхідно потурбуватися безпекою: поставити блокування на непотрібні папки і сайти (іграшки для тата/мами, сайти для дорослих, електронні гаманці та інше).
Ясна річ, що старших дітей, що називається, не вбережеш. Але в наших силах зайняти, зацікавити дитину поза віртуальної реальності: ігри з однолітками, спілкування з батьками, допомога по дому, спорт, розвиваючі гуртки. Якщо йому є чим зайнятися, він навряд чи сяде грати за комп’ютер, а звернеться до нього лише в разі необхідності (наприклад, домашнє завдання в школі).
