Структура дидактичної гри: сутність та роль в організації навчального процесу

Дидактичні ігри в дитячому садку є складною роботою педагога. Це ігровий спосіб навчання дитини, і формений. Під час таких ігор малюк всебічно розвивається, навчається, граючи, що буде для нього цікаво, а значить, продуктивно. У статті розповімо про види і структурі дидактичних ігор з дітьми молодшого і старшого дошкільних віків. Також в публікації знайдуться цікаві ідеї для роботи з дошколятами.

Своєрідність дидактичних ігор

Дидактична гра — це захід, спрямований на навчання дитини, і закріплення в пам’яті вже отриманих знань. Тут під виглядом гри виконуються складні для дитини навчальні завдання.

Під час гри від дитини вимагається максимальна розумова робота, прагнення до змагання, знання, логіка, уважність і кмітливість. У дидактичних іграх дуже багато різних жартів, тому діти легко сприймають такі заняття, вони цікаві.

Перші подібні ігри створювалися народною педагогікою. Кожен з нас пам’ятає «Садівника», «Їстівне-неїстівне», «Фанти», «Що літає» і так далі. Ці ігри є дидактичними.

Про створення методики

Структура дидактичних ігор була створена німцем Фрідріхом Фребелем. Саме ця людина вперше назвав дитячий садок дитячим садом! Його вправи були простими, досить нудними, але саме вони стали основою структури дидактичних ігор з дітьми.

Сьогодні є маса цікавих занять для всебічного розвитку дітей. У формуванні сучасної структури дидактичної гри можна віддати данину наступним людям: Міхєєва Е. М. розробила систему ігор для знайомства дітей з навколишнім світом, а також заняття, що допомагають розвинути мова; Сорокіна А. В. створила систему для розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Структура дидактичної гри

Як вже говорилося раніше, ігри дидактичного характеру — складний педагогічний процес. Для проведення заходу недостатньо знати пару-трійку ігор, це повинна бути система, яка допоможе дитині розвиватися всебічно: сенсорне розвиток, мова, логіка, пізнання навколишнього, уміння спілкуватися, працювати в команді, слухати, вирішувати задачі і виконувати їх, рахунок, і багато іншого.

В структуру дидактичної гри з дітьми входить п’ять компонентів, поговоримо про кожного.

Дидактична завдання

Вона повинна визначатися педагогом, і несе в собі навчальну діяльність. Зміст можна почерпнути з рекомендованою для роботи з дошкільниками методичної літератури. Завдання навчальна, і може виступати в самій назві, наприклад: «Одягнемо ляльку для прогулянки».

Ігрова завдання

Цей компонент структури дидактичної гри здійснюється неодмінно в ігровій діяльності самими дітьми. Обидві задачі, і дидактична і ігрова, пов’язують між собою навчання і гру. Дитина повинна проявити інтерес до процесу. Так, для старших груп дошкільнят, існує захоплююча гра «Розкриття таємниці чарівного ковпачка». Ігрова завдання — дізнатися, що знаходиться під ковпачком, а учбова — розповісти як можна детальніше про предмет, який знаходиться під ковпачком (можна покласти носок, дитина повинна описати його колір, який на дотик, для чого потрібен і так далі).

Ігрові дії

Це головний компонент структури дидактичної гри, без якого неможливий процес гри. Тут повинні бути закладені саме дія — заховування предмета, знаходження його, відгадування загадок, постановка сюжетно-рольових ігор (дочки-матері, гра в лікарні і так далі), змагання. У чому навчальна частина? Дитину потрібно саме вчити грати, наприклад: «Магазин» — педагог пояснює роль продавця і покупця, дії сторін, вчить вести розмову. В хованки розповідається про те, як ховатися, як шукати.

Правила

В структуру дидактичної гри входять і правила, які визначають хід заняття, направляють роль дітей і їх поведінку, взаємини. Правила — компонент дисциплінує, навчальний і організаційний. Тобто, дітям необхідно пояснити, чого робити не можна, і чому, організувати саму гру, визначити її хід. Гра не повинна бути перевантажена правилами, це може спровокувати втрату інтересу дітей до процесу, а також хитрі виверти, які допоможуть порушити правила непомітно.

Результат

Останній компонент структури дидактичної гри, але він же і суть самого заходу. Тобто, результатом повинно стати засвоєння отриманих знань, а не одержання дитиною винагороди будь-яким шляхом!

Висновок один: дидактична гра повинна бути структурною, адже відсутність у процесі хоч одного з компонентів, що веде до розриву ланцюгу. Тобто, всі складові повинні бути взаємопов’язані, тільки таким чином можна домогтися не тільки ігрового, але і навчального результату.

Організація гри

Знаючи структуру дидактичної гри, можна організувати її процес. Дотримуючи всі пункти, педагог досягне максимального навчального результату, а діти отримають масу позитиву, знання. Взаємозв’язок всіх компонентів структури дидактичних ігор для дошкільнят можна простежити за планом організації та проведення:

  • Підготовка до проведення гри
  • Вибір гри у відповідності з завданнями навчального процесу.
  • Узагальнення у грі знань, поглиблення в них.
  • Розвиток сенсорних здібностей.
  • Максимальна активація мовлення дітей, уваги, пам’яті та інших психічних процесів.
  • Дотримання співвідношень навчально-ігрових вимог дітей певної вікової групи.
  • Визначення оптимального часу для проведення занять у вільний час, або в процесі навчання.
  • Вибір місця проведення гри — у групі, в спортзалі, в актовому залі, на вулиці.
  • Визначення кількості гравців. Тут важливо залучити всіх дітей — по групах, по черзі, або ж масова гра.
  • Підготовка необхідних матеріалів, предметів, які стануть в нагоді в грі.
  • Визначення місця вихователя у проведенні занять.
  • Вивчення гри педагогом — не можна пояснити те, чого сам не розумієш!
  • Коли все готово, можете переходити до наступного етапу:

    • Проведення дидактичної гри у структурі
  • Ознайомлення гравців з самою грою — зміст, для чого потрібні підготовлені матеріали і предмети.
  • Розподіл ролей у грі, наприклад: Маша — продавець, Паша — покупець, і так далі.
  • Пояснення ходу гри, наприклад: Паші треба купити те-то і те-то. Маша повинна продати (знайти в коробці, на вітрині потрібний предмет, знайти на нього цінник і так далі).
  • Пояснення правил гри, наприклад: шанобливе ставлення один до одного.
  • Показ дій, наприклад: вихователь показує, як зайти в магазин, привітатися, як запитати товар, як його знайти, продати і так далі.
  • Після того, як гра закінчилася, необхідно перейти до останнього компоненту структури дидактичної гри:

    • Результат
  • Насамперед поцікавтеся у дітей, наскільки сподобалася гра, і сподобалася взагалі. Якщо є незадоволені, попросіть пояснити, що саме викликало це почуття.
  • Перевірте, наскільки добре засвоєні отримані знання.
  • Підведіть підсумок: вийшло домогтися навчального та ігрового результату.
  • Особливості проведення ігор

    Щоб повноцінно використовувати структуру дидактичної гри в дитячому саду, вихователю необхідно слідувати наступним правилам:

  • Викликати інтерес до участі в грі. Наприклад, задавайте підштовхують до гри питання (якщо гра в «Магазин», то поцікавтеся, що є в магазині: ваги, візок, пакети, продукти, іграшки; хто працює в магазині — продавець, касир тощо).
  • Дотримання темпу гри. Спочатку потрібно грати повільно, робити акцент на засвоєння правил і їх дотримання, а також засвоєння і розуміння ходу гри дітьми. Переконайтеся, що кожен гравець зрозумів суть, засвоїв отримані знання, і прискорюйте темп.
  • Педагог ні в якому разі не повинен залишати гру, до останнього його завданням залишається: підтримання активності дітей, жартів, вказівка на не самі вдалі рішення (розкажіть, або покажіть, як буде краще і простіше). У всьому процесі гри діти будуть стикатися з пробілами в знаннях, підказуйте, розповідайте.
  • Ідеї ігор

    Пропонуємо розглянути різні варіанти ігор. Перша навчить дитину розрізняти слова, на перший погляд однакові.

    Для проведення гри знадобиться м’яч. Поясніть дітям правила:

    • у чиї руки потрапив м’яч, той і пояснює слова, далі м’яч передається будь-якому іншому гравцеві;
    • пояснити слова якомога точніше;
    • не перебивати один одного, не підказувати.

    Далі проводиться гра: вихователь кидає м’яч будь-кому з дітей, просить пояснити різницю між словами кішка, кошеня, кот (або інші, наприклад: будиночок, будинок, домище, і так далі). Дитина має більш точно пояснити різницю, а потім передати м’яч іншому. Слова загадує тільки вихователь.

    Таким же чином можна провести таку гру, але з поясненням значення одного слова. Наприклад: букет, буфет, молоко, стіл, взуття. Тут дитина не тільки описує предмет, але і каже, для чого він потрібен.

    Інший варіант гри — навчити дітей правильно складати іменники, чітко вимовляти слова. Для проведення заняття знадобиться м’яч. Правила:

    • назвати вимовлене слово ласкаво, навести приклад: кіт-котик, сонце — сонечко;
    • кому в руки потрапив м’яч, той і міняє слово;
    • вимовити слово потрібно якомога чіткіше;
    • не перебивати один одного, не підказувати.

    Далі проведіть гру, кидаючи м’яч від гравця до гравця. Придумуйте прості слова, приклад: мама, коваль (діти сміятимуться, це буде невелика хитрість: коваль — коник), сестра, м’яч, сумка, каша і так далі.

    Ці ігри належать до числа тих, які потрібно починати повільно, поступово додаючи темп. Діти будуть вчитися міркувати швидко, будуть плутатися, сміятися, кидати м’яч і так далі. Завдання вихователя — підтримати інтерес до гри.

    Існує безліч дидактичних ігор, від простих до більш складним. Приклади ігор, правила і спосіб проведення знайдеться в методичній літературі, яка рекомендована для роботи з дошколятами. Уважно вивчіть ту, чи іншу гру, адже не кожна буде по силам молодшим групам, і не всі стануть цікавими для дошкільнят випускних груп.