Види юридичних фактів

Юридичний факт — це поняття, яке дуже часто зустрічається в практиці людей, що займаються захистом прав і законних інтересів у сфері цивільних правовідносин. Що означає це поняття? Які воно має особливості? І як класифікуються юридичні факти? Про це більш детально далі.

Загальне поняття

У цивільному законодавстві чітко закріплено поняття юридичного факту. У ньому йдеться про те, що таким є будь-яке подія, яка тягне за собою початок, зміну або припинення правовідносин у цивільній сфері. До цього визначення можуть бути віднесені багато життєві обставини. Прикладом таких може послужити факт укладення договору або його розірвання, так як сторони будь-якої угоди після її укладення наділяються певними правами і втрачають їх. Наприклад, у процесі підписання договору купівлі-продажу майна одна сторона (продавець) позбавляється права власності на нього, а друга (покупець), навпаки, набуває.

Підставами юридичних фактів визнаються не тільки життєві обставини, а також деякі умови і ситуації.

Факт як складовий елемент для виникнення правовідносин

Для того щоб між особами виникли певні цивільні правовідносини, обов’язково необхідна наявність двох обставин, які тягнуть за собою початок таких.

У цивільному праві є норми, в яких йдеться про те, що для виникнення правових відносин між суб’єктами обов’язково повинні бути деякі матеріальні передумови. Такими називаються потреби людей, до них також відносяться інтереси, які виникають у процесі життя і визначених ситуацій. Як показує практика, саме під впливом цих двох чинників всі люди вступають у правовідносини один з одним. Якщо говорити дещо іншим словами, то до матеріальних передумов виникнення правовідносин належать культурні, економічні, соціальні обставини, а також деякі інші. Основна вимога до них — необхідність їх правового регулювання.

І нарешті, другий елемент, який необхідний для виникнення правовідносин між конкретними суб’єктами, — це юридичні передумови. Що стосується даного поняття, то воно також включає в себе три складові: правові норми, правосуб’єктність осіб, а також сам юридичний факт.

Ознаки фактів

Факт, що тягне за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин, має певні ознаки, за відсутності яких він не буде таким. Як йдеться в теоретичній літературі в галузі юриспруденції, ця обставина обов’язково повинна містити в собі певну інформацію щодо того, який стан зараз має конкретний вид суспільних відносин. Прикладом може бути визначення наявності права власності суб’єкта на конкретний об’єкт, стосовно якого виникають, змінюються або припиняються правовідносини. Крім цього, важливою ознакою є те, що для їх появи потрібно наявність певного роду обставин, які здатні викликати собою деякі наслідки правового характеру.

Одним з основних ознак юридичного факту в цивільному праві вважається те, що вони являють собою певні обставини, що виникають в процесі життя, вони повинні бути виражені в реальній формі, проявлятися зовні і існувати протягом певного часу. Крім усього іншого, такі обставини обов’язково повинні передбачатися нормами, що містяться в законодавчих актах, які діють на території держави.

Функції

Як стає зрозуміло з вище визначень, юридичними фактами є такі події, які мають особливе правове значення. На практиці нескладно помітити, що кожне з них також виконує деякі функції. Саме вони визначають роль і значення таких фактів у механізмі регулювання суспільства у сфері права. Серед них особливо яскраво вираженою функцією є попереднє вплив на правовідносини. Крім цього, до них також можна віднести забезпечення припинення, зміни або виникнення відносини, а також гарантію законності.

На практиці такі функції допомагають встановити факти, що мають юридичне значення. Крім цього, з їх допомогою проводиться простежування механізму реалізації законних правовідносин, а також вивчення їх з точки зору практики.

Роль у правовій системі

Факти юридичного характеру — це важливий елемент у системі права. Причому це стосується не тільки Росії, але й інших країн, в яких живе цивілізоване суспільство, яка дотримується норм цивільного законодавства. Важливість ролі юридичних фактів у правовій системі будь-якої країни полягає в тому, що вони є основними передумовами різних правовідносин. Саме вони служать сполучною ланкою між суспільними відносинами, які виникають в реальному житті, і нормами, встановленими у законодавчих актах, які їх регулюють. Так визначається значення юридичних фактів в правовій природі.

Деякі обставини, в сукупності з певним набором юридичних норм, що являють собою зміст спектру обов’язків і прав людини і громадянина. Під даною фразою мається на увазі те, що для появи, припинення або зміни деяких правовідносин важливо наявність далеко не одного юридичного факту, а кількох, причому вони повинні відбуватися одночасно. Ця обставина має окрему назву — юридичний склад, який в деяких джерелах може також називатися фактичним. В якості яскравого прикладу такого можна навести ситуацію виникнення правовідносин у пенсійній сфері. Так, для факту виходу людини на пенсію необхідно досягнення ним певного віку, а також певну кількість відпрацьованих років, що в юридичній практиці носить назву трудовий стаж. Крім цього є третя складова, що визначає можливість виникнення юридичного факту. Нею є рішення відповідних органів системи соціального забезпечення про призначення пенсійних виплат.

Види юридичних фактів

В юридичній практиці розрізняють кілька видів фактів. Всі вони діляться між собою в залежності від певних критеріїв і ознак. Найбільшою групою серед них вважаються ті, які поділяються за характером наслідків, що настають внаслідок відбувся факту. Крім цього, є класифікація залежно від вольової ознаки, а також їх розрізняють залежно від періоду дії і за розміром складу (кількісна ознака).

Розглянемо кожен з видів юридичних фактів з поняттям і коротким описом групи.

За характером наслідків

Будь-який факт, який передбачається в законодавчих актах, має певну властивість, яка вважається одним з головних — він тягне за собою конкретні наслідки. За характером виробляється класифікація фактів на ті, які сприяють виникненню прав, впливають на їх зміну або припиняють.

Так, яскравим прикладом правообразующего факту є обставина прийому на роботу. Саме при такій умові у двох сторін трудових правовідносин виникають певні права: у працівника на безпечну працю, її оплату, а у роботодавця — на отримання доброякісно зробленої роботи.

Що стосується правоизменяющих фактів, то до них належать ті обставини, в результаті якого права людини змінюють свою форму. Яскравим прикладом такого вважається факт обміну житлової площі.

Що стосується правопрекращающих обставин, то до них відносяться ті, в результаті яких особа втрачає певні права. Прикладом такого вважається факт закінчення студентом інституту, в результаті чого він більше не має права отримувати належний обсяг знань шляхом участі в навчальному процесі, що обумовлено умовами договору, укладеного при його надходженні.

По вольовому ознакою

Існує кілька видів юридичних фактів, які поділяються в залежності від вольової ознаки. Серед них основними групами є дії і події. Обидва поняття являють собою певні життєві обставини, проте їх відмінність полягає в тому, що одні відбуваються з волі людини, а інші — без неї.

До подій відносяться такі обставини, які не залежать від волі, бажання або розуму людей або конкретної людини. Яскравим прикладом таких вважаються стихійні лиха і форс-мажорні обставини. Такі явища, залежно від тривалості, можуть бути класифіковані на моментальні і тривалі, а по частоті повторення — на періодичні і унікальні. Крім цього, дана група обставин також підрозділяється на абсолютні і відносні. З них абсолютними будуть вважатися ті, які повністю не залежать від волі або конкретних дій людини, а до відносних приписуються події, які так чи інакше були викликані в ході діяльності людини, але причини, які їх породили, ніяк не залежали від волі людей.

Основна відмінність дії від подій — це те, що в процесі трапилися обставин істотне значення мають дії людей, а також їх розум і навіть умисел. Всі такі факти відбуваються безпосередньо руками людини або за його безпосередньої участі. Група юридичних фактів-дій ділиться на дві підгрупи: правомірні та неправомірні. Відповідно, до першої категорії відносяться вся діяльність, що породжує виникнення подій, яка була здійснена у відповідності з законодавчими нормами, а у випадку з неправомірними діями все навпаки.

В юридичній практиці також проводиться поділ правомірних і неправомірних дій на окремі підгрупи. Так, правомірні класифікуються на акти і вчинки. Юридичним актом у даному понятті визнаються всі факти, які були навмисно створені руками людини для того, щоб досягти певної поставленої мети. Яскравим прикладом акта є винесення рішення або вироку суду. Також такими можуть вважатися процедури укладання договорів щодо будь-якого предмета, написання заяв, участь у голосуваннях і т. п.

Що стосується юридичних вчинків, то до них належать ті факти, які були створені руками людини, але в момент їх створення це особа не мала своєю метою переслідування юридичних наслідків. Прикладом такого вчинку вважається факт написання картини художником або створення будь-якого іншого художнього твору, а також знахідка скарбу або якої-небудь речі.

Якщо говорити про неправомірні дії, то вони класифікуються на проступки і злочини. Поняття злочинів більш яскраво розкривається в кримінальному законодавстві, де говориться про те, що таким фактом є здійснення особою діянь, які несуть особливу небезпеку суспільству чи людині. Всі ситуації, які можуть бути віднесені до розряду злочинів, чітко прописані в статтях Кримінального кодексу РФ. До проступків ставляться більш незначні порушення прав в області трудового законодавства, цивільного, адміністративного та деяких інших галузей. В залежності від цього, в юридичній практиці розрізняють проступки декількох типів: процесуальні, цивільні, матеріальні, адміністративні, дисциплінарні та деякі інші.

Існують праці деяких вчених-юристів, в яких пропонується ще одна класифікація фактів — правові стани. До цієї категорії вони пропонують відносити такі поняття, як непрацездатність, спорідненість, шлюбні відносини і т. п.

За тривалістю

У класифікації юридичних фактів також присутні дві групи подій, що їх визначають тривалість: короткочасні і триваючі. Яскравим прикладом короткочасного факту є накладення та сплата штрафу.

Що стосується триваючого події, то в юридичній практиці вони являють собою певні стани, наприклад спорідненості, шлюбу, непрацездатності і т. д. Однак сучасні вчені також виділяють дану категорію в групі класифікації фактів по вольовому ознакою.

За складом

Дуже часто трапляється так, що частка виникнення якого-небудь наслідки вимагає наявності декількох обставин, які, в своїй сукупності, носять назву «юридичний склад». У тому випадку якщо такого не потрібно, даний факт відноситься до групи простих, в іншому випадку — він визначається в категорії складних.

Всі фактичні склади також класифікуються на кілька груп: завершені і незавершені, а також прості і складні.

До завершеним юристи-теоретики пропонують відносити ті сукупності фактів, які вже здійснені, а до незавершеним — ті, які все ще знаходяться в процесі накопичення. Наприклад, особа, яка має певну кількість років трудового стажу, поки не може отримувати пенсію, так як не досягла встановленого законом вікового бар’єру і, як наслідок, не має дозволу від органу соціального забезпечення.

Що стосується простих і складних складів, то до першої групи відносяться ті, в які входять юридичні факти, що відносяться до однієї галузі права, а складними вважаються такі, які вимагають наявність фактів різної галузевої приналежності.

За значенням

Ще одна група фактів класифікується за значенням. За цим критерієм вони поділяються на негативні і позитивні.

До позитивних фактів законодавець відносить такі обставини, які своєю наявністю припускають виникнення або припинення відносин. Прикладом такого може стати досягнення особою певного віку для того, щоб мати право на вчинення певних дій, передбачених законодавством.

Що стосується негативних фактів, то дане поняття передбачає відсутність якої-небудь обставини, що породжує виникнення або припинення прав. Приклад негативного факту — відсутність укладеного шлюбу і родинного зв’язку між парою для можливості укладання шлюбного союзу на законних підставах.

Презумпція

Законодавець визначає, що до юридичних фактів належать також презумпції і фікції — це окремі, самостійні категорії понять, які не враховуються в загальній класифікації, але дуже часто зустрічаються на практиці.

Так, презумпція — це якесь припущення про те, що певне юридичне явище присутнє або, навпаки, відсутня. Основний ознака даного поняття полягає в тому, що воно є можливим, то є вірогідним, а не достовірним. Однак, незважаючи на це, поняттям презумпції може бути названий тільки такий факт, про існування якого відомо напевно. Такі переконання можуть бути засновані на певних явищах і обставин. Прикладами таких можуть послужити явища об’єктивності світу, а також періодичності здійснення деяких життєвих процесів.

В законодавстві нерідко зустрічається визначення деяких загальних презумпцій, в числі яких — доброчесність громадян, а також невинність, що більш характерно для кримінального процесу. Крім цього, існують презумпції вірності нормативного правового акта, а також знання закону, на підставі якого будується широко застосовується в юридичній практиці твердження про те, що незнання вимог закону не звільняє від відповідальності, передбаченої за їх порушення.

Фікція

В законодавстві, особливо в галузі цивільної, дуже широко застосовується таке поняття, як фікція, яка також представляє собою окрему групу юридичних фактів. Що воно означає? У спеціалізованій літературі даний термін характеризується як явище або подія, якого не існує, проте в ході певних юридичних дій факт його наявності був визнаний як реальний. Яскравим прикладом, що часто знаходиться на слуху, вважається фіктивний шлюб, який укладається без реальної мети створення сім’ї, а для одержання певної вигоди або здійснення інших цілей. Однак, крім незаконних фікцій, існують і законні, наприклад визнання громадянина безвісно відсутнім або померлим.

Фіксація фактів

Виходячи їх поняття юридичного факту ясно, що багато подій, що відносяться до таких, які можуть існувати в неоформленому вигляді. Проте в юридичному середовищі визначено коло обставин, які підлягають обов’язковій фіксації. У практичній діяльності даний процес являє собою процедуру їх внесення до реєстру відомостей про юридичних фактах. Деякі з них створюються на федеральному рівні, до них мають вільний онлайн -доступ усі бажаючі. Яскравим прикладом такого є Реєстр юридичних фактів діяльності підприємців, в якому містяться відомості про вчинені ними функціях.

Процес фіксації проводиться спеціально уповноваженими на те посадовими особами, які працюють в організаціях, які створені органи, призначені для виконання такої функції. Всі надані громадянами відомості дані органи повинні вносити чітко у відповідності до процедури, визначеної законодавством у спеціальних нормативних правових актах. Крім цього, у законодавчій базі є визначені стандарти по роботі з такими відомостями. Прикладом таких можуть бути інструкції щодо заповнення та ведення трудових книжок працівників, внесення записів в їх особисті справи, видання наказів і так далі.

Процедура фіксації фактів також включає в себе діяльність уповноважених органів щодо видачі певних документів, які закріплюють наявність, зміна або відсутність того чи іншого юридичного обставини, наприклад видачу довідок, свідоцтв і т. п.

Поняття фіксації документа, в якому викладено відомості про юридичних фактах, передбачає не тільки внесення даних про нього в спеціальний реєстр, але ще й закріплення деяких обставин, а також їх посвідчення. Причому процедура посвідчення нерідко поєднується в тому ж документі, де і закріплюється сам факт. Яскравим прикладом такого може стати оформлення та видача свідоцтва про укладення шлюбу, в якому встановлюється юридичний факт і відразу ж засвідчується за допомогою підпису і печатки органу реєстрації.

Однак на практиці нерідко трапляється і так, що процедура засвідчення факту може проводитися окремо від фіксації, що яскраво виражається в процедурі підтвердження автентичності документа.

При аналізі практики посвідчення юридичних фактів в праві різних галузей, істотно помітна велика ступінь недосконалості. Як правило, всі проблеми пов’язані з несвоєчасним внесенням записів у реєстри, а також неправильним їх оформленням. У зв’язку з цим громадяни не завжди можуть належною мірою здійснити захист своїх законних інтересів та запропонованих в актах прав.

Встановлення фактів

У ході юридичної практики чітко визначається взаємозв’язок між встановленням юридичного факту та його фіксацією. Проявляється вона просто: перед тим, як зафіксувати будь-яку обставину, його слід виявити і встановити.

Процес встановлення означає ведення інформаційної діяльності, а вміст його являє собою ведення різних дій по перетворенню інформації у відкриту форму з прихованою, а також в систематизовану з розрізненої. Також у даній процедурі необхідно точне встановлення фактів із ймовірних і передбачуваних відомостей (презумпцій).

У відповідності з російським законодавством, встановлення юридичного факту здійснюється в процесуальній формі, шляхом звернення в судові органи з відповідною позовною заявою. Крім заяви, позивач зобов’язаний подати максимальну кількість доказів, які, на його думку, свідчать про те, що передбачуваний факт дійсно існує і має бути встановлений на законних підставах.

Сама процедура встановлення і виявлення юридичних фактів у цивільному праві передбачає ряд положень. Одне з них полягає в забороні ототожнення окремих фактів і доказів, а також у їх розриві. Як зазначено в юридичній науці, дані визначення не тотожні, однак є пов’язаними між собою.

В процесі встановлення фактів проводиться оцінка подій і обставин, які входять до їх складу. Узагальнюючи їх, розглядає дане питання особа має визначити, чи є така сукупність підставою для визнання факту юридичним.

У деяких випадках для того, щоб визначити достовірність будь-яких фактів, досить пред’явлення документів в оригінальній формі, наприклад паспорта, військового квитка, диплома про закінчення школи чи вузу і т. д.

Виникнення в різних галузях права

Поняття та види юридичних фактів можна зустріти в різних галузях права. Серед них особливо значущою є цивільна, так як саме факт, що виникає на підставі Цивільного кодексу, можна зустріти дуже часто в повсякденному житті. Положення, закріплене у статті 8 ЦК РФ, говорить про те, що всі договори, угоди, угоди, а також акти та інші нормативні документи є юридичними фактами. Кодекс також відносить до них рішення судів, зборів, наявність обставини створення об’єктів інтелектуальної власності, факт нанесення шкоди іншій людині, неосновательное збагачення, а також деякі інші ситуації.

Що стосується норм сімейного права, то в статтях галузевого законодавства (Сімейний кодекс РФ) також йдеться про велику кількість підстав виникнення правовідносин та юридичних фактів. Як показує практика, це поняття тут представляється у досить специфічній формі. Яскравими прикладами цього можуть послужити факти стану споріднення, властивості (між жінкою та родичами чоловіка або навпаки), шлюбу. Також до них відноситься факт зобов’язання батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття і так далі. В деякій мірі ці факти також поширюються на галузь цивільного права.

Особливість таких фактів у галузі адміністративного права полягає в тому, що саме тут частіше всього зустрічається необхідність наявності цілого комплексу обставин, необхідних для визнання їх такими (в класифікації юридичних фактів воно визначено як фактичний склад). Яскравим прикладом тому є необхідність досягнення повнолітнього віку та освіти, а також відсутність певних захворювань для вступу на державну службу.

У галузі трудового права поняття юридичного факту також широко поширене. Тут воно, як правило, подається у формі договорів, угод, завдяки яким виникають певні права між суб’єктами трудових правовідносин. Такі обставини, як смерть працівника або ліквідація підприємства, а також закінчення строку дії трудового договору породжують собою припинення таких прав, а, наприклад, факт переведення працівника з однієї посади на іншу буде свідчити про зміну виникли раніше правовідносин.