Персонажі
Генерал-майор Булдеев.
Волею автора важливий людина стає комічним персонажем. Прізвище його явно співзвучна “балду”. Вчинки абсурдні, хоча реально цілком зрозумілі – можливо, їх непослідовність можна вибачити хворим зубом генерала. Він переконаний, що замовляння – обман і обдурювання, однак погоджується надіслати телеграму з проханням про допомогу якомусь цілителя, який може позбавити від хвороби і по телеграфу. Захоплений загальним азартом “пошуку” прізвища, він навіть призначає премію за знахідку. Але в підсумку змушений погодитися на видалення зуба, оскільки прізвище чарівника все ще не озвучена.
Весь зміст оповідання Чехова “Кінська прізвище” засновано на цій зубний неприємності, що трапилася з генералом.
Прикажчик Іван Евсеич.
По батькові скорочено з повного Овсійович до обиходного, розмовного (подібні варіанти – Василич, Санич, Сергійовичу та ін), вживаного “для своїх”. Персонаж дуже важливий для сюжету, оскільки тільки він тримає “на кінчику язика” прізвище цього саратовського Овсова, таким чином будучи свого роду провідником до правильного варіанту. Комічна кульмінація будується на його раптовому осяянні, яке, хоч і з запізненням, але все ж відбувається.
Знахар.
Відсутній персонаж, завдяки Івану Евсеичу, досить повно охарактеризований: він з колишніх податкових чиновників (акцизних), у Саратові у тещі своєї проживає, зуби заговорює першосортних чином, любитель оковитої, “ругатель” і “чудодійний пан”. Остання характеристика, мабуть, належним чином мотивувала хворого генерала на “пошуки” правильного варіанту прізвища.
Доктор.
Фактично відсутня в оповіданні. Про нього відомо тільки те, що він приїжджав до генерала на бричці і торгувався з прикажчиком щодо вівса (це поворотний момент, і він дуже важливий в сюжеті). Формально закольцовывает фабулу, приїжджаючи на початку і в кінці розповіді з візитами до хворого генералу.
