Версії походження сюжету
В якості однієї з основних версій походження сюжету згадувався таганрозький кумедний випадок, відомий і Чехову. Він про двох пересічних з Таганрога, досить відомих і не бідних панів. І ось сталося їм, як-то оселитися в один готель. А в мебльованих кімнатах у той час перед входом на спеціальних дошках вписувалися крейдою прізвища постояльців, от їх і записали один за одним: Кобилін і Жеребців. Прізвища у них були такі. Над цим майже анекдотом довго потім сміялися в Таганрозі.
Аналізуючи можливі витоки оповідання Чехова “Кінська прізвище”, літературознавці призводять також фольклорну коротку історію про птицю і вербу. Цю українську байку згадують у своїх роботах, зокрема, літературознавець Н. П. Андрєєв і збирач казок А. Н. Афанасьєв.
Знання Чеховим цієї історії підтверджується спогадом однієї із знайомих письменника Е. К. Сахарової-Маркової, яка розповідала згодом, як Чехов давав їй читати чорновий варіант цього твору. Прізвище у нього була “пташиної”. Вона так само, як і в остаточній версії, “крутилася на язиці” у персонажа і ніяк не приходила в голову. Перебиралися Петуховы, Воробйови, Синицыны, Чижовы… На всі пропоновані варіанти він хитав головою: мовляв, не те, все не те. Нарешті, вигукнув: “Так от, Вербицький ж! Насилу згадав!” -“Дозвольте, – здивовано запитали його. – Здається, ви казали, що прізвище пташина?” – “Звичайно, – відповів той, нітрохи не бентежачись, – адже пташка ж часом сідає на вербу”.
