Школи маржиналізму
Англійська, лозаннська, австрійська, американська, кембріджська – всього п’ять шкіл, п’ять теорій, п’ять концепцій. Чимось вони схожі, різні. Незважаючи на те, що далі буде більш детально розглянуто австрійська школа маржиналізму та її особливості, для розуміння повної картини слід хоча б коротко зупинитися на інших чотирьох школах.
Англійська школа: короткий зміст
Період становлення англійської школи маржиналізму припадає на самий початок функціонування даного напрямку – сімдесяті роки дев’ятнадцятого сторіччя, – пов’язаний з ім’ям Вільяма Джевонса і відноситься до першого етапу маржиналізму. Цей етап згодом був названий “суб’єктивне напрямок”.
Вільям Джевонс був затятим прихильником використання методів математики, а також вважав, що в економіці головне – задоволення. Товар повинен володіти корисністю, тобто приносити задоволення. Саме завдяки Джевонсу в науці з’явився такий термін, як “нетовар” – тобто те, що не приносить задоволення, однак і не викликає страждання у покупця. Якщо ж споживач не отримав задоволення і навіть, навпаки, незадоволений, мова йде вже про “антитоваре” – ще один термін, введений Джевонсом.
Економіст і філософ відкидав працю як щось таке, що приносить страждання, отже, не корисно (корисно ж тільки те, що дає задоволення). Він вважав, що у всіх свої здібності, і якщо людина незаможний, то товариство не зобов’язане про нього піклуватися. Саме в англійській школі було вироблено правило, отримання максимального прибутку: необхідно нарощувати обсяги виробництва доти, поки граничний дохід не зрівняється з граничними витратами.
