Походження європейських університетів
По-перше, необхідно пояснити походження терміна “університет”. Енциклопедія Британіка дає наступне визначення. Латинське слово “universitas” спочатку використовувалося для позначення будь-якої спільноти або корпорації. Для позначення освітньої організації це слово використовувалося в обороті “universitas magistrorum et academarium” (лат.: спільнота вчителів і учнів). З плином часу, ймовірно, до кінця XIV ст. цей термін став використовуватися сам по собі з виключним змістом спільноти вчителів і вчених, чиє корпоративне існування було визнано і санкціоновано цивільної або церковною владою. Звичайне позначення освітніх спільнот в середньовічній літературі – це слово “studium” (лат.:училище).
По-друге, слід у загальних рисах прояснити походження перших європейських університетів. Витоки західноєвропейського освіти сходять до монастирських церковним школам, заснованими у Франкському королівстві в епоху Карла Великого, який, варто відзначити, що за все життя так і не навчився писати, про що ми дізнаємося з біографії Карла Великого “Vita Karoli Magni” (лат.: Життя Карла Великого) авторства Эйнхарда, керівника придворної школи. Однак повсюдного розвитку каролінгські школи не отримали, виняток становлять деякі з них, в тому числі, школа при соборі Notre-Dame в Парижі і школа при монастирі св. Женев’єви Паризької, що дали у першій чверті XII ст. початок училищу (studium), яке на початку XIII ст. отримало державне визнання в особі короля Франції Філіпа Серпня і стало основою Паризького університету. Найстарішим навчальним закладом Європи прийнято вважати Болонський університет, який сформувався з об’єднання учнів Ирнерия, знавця і коментатора правового спадщини імператора Юстиніана. Болонська правова школа була заснована у 1088 р. і, отримавши схвалення імператора Фрідріха Барбаросси, згодом стала значним освітнім центром Західної Європи. Оксфордський університет, найстаріший в Англії, також виникла з об’єднання слухачів лекцій в кінці XI ст., а королівську хартію отримав тільки в 1248 р. від Генріха III з династії Плантагенетів. Також в кінці XII ст. сформувався найстаріший університет Іспанії – університет Саламанки, що бере свій початок від церковної школи при старому соборі, хартією короля Леона Альфонсо IX в 1218 р. університет Саламанки отримав державне визнання і був названий “Studium Generale” (лат.: загальна училище). Інших прикладів виникнення в Європі освітніх закладів просунутого рівня у XII ст. невідомо.
Таким чином, поодинокі європейські університети епохи раннього Середньовіччя були училищами, фахівцями, у першу чергу на вивченні церковно-богословських дисциплін і юстиниановского права. Роль сучасних університетів вони, безумовно, не грали, а їхня просвітницька функція була опосередкована впливом Католицької церкви. Важливо відзначити, що вищезгадані навчальні заклади створювалися «знизу», як самокерована співтовариство викладачів і студентів, яке тільки згодом стверджувалося державною і церковною владою.
