Феномен жіночої освіти на Русі
Однією з найважливіших віх розвитку освіти на Русі є організація жіночого училища у Києві при Андріївському монастирі в 1086 р. святою Анною Всеволодовной, сестрою великого князя київського Володимира Мономаха, про це ми дізнаємося з Лаврентіївському літописі. Ганна керувала створеним нею училищем протягом 26 років. Освіту в цьому навчальному закладі мало прикладної виховний характер. Не можна не згадати, що Анна Всеволодівна мала неабиякими дипломатичними здібностями, керувала посольством у Візантію в 1089-1090 рр. Інший приклад існування жіночої освіти на Русі пов’язаний з ім’ям святої Єфросинії Полоцької, що веде своє походження від великого князя Володимира Святославича. Близько 1130-1140 рр. вона заснувала при Спаському полоцьком монастирі дівоче училище і скрипторій, де переписувалися та, можливо, перекладалися книги. Примітно, що Єфросинія Полоцька також грала роль в реалізації дипломатичних відносин на Русі, вона правила дипломатичну і паломницьку місію до візантійського імператора Мануїлу Комніну і Єрусалимське королівство, де і померла у 1167 р. Тут необхідно відзначити, що в Північній Європі у VI – IX ст. існували школи для дівчаток при жіночих монастирях, наприклад, засновані святими Ітой в Ірландії, Хільдою з Вітбі в Англії, Леобой в Німеччині, проте в подальші часи жінки отримували домашнє або придворне виховання, а поява систематичного жіночої освіти в Європі відноситься до кінця XVI ст., ознаменувалася Реформацією. Тому факт виникнення жіночої освіти на Русі ще в XII ст. – видатний, і він дає підстави вважати, що серед європейських країн XI-XIII ст. саме на Русі жіноча освіта отримала найбільше розповсюдження.
