Своєчасність вивчення проблеми
Актуальність зазначеної проблеми пояснюється важливістю застосування і використання інформальної освіти не тільки для особистісного, але і для професійного розвитку сучасного педагога. Психологи переконані в тому, що питання саморозвитку і самореалізації російських учителів є актуальним і своєчасним, передбачає проведення серйозних теоретичних і практичних дій. По-перше, необхідно осмислення професійного та особистісного розвитку педагога в ході інформальної освіти в нашій країні. По-друге, настав час виробити єдині вимоги до професії, враховуючи сучасні реалії, запити і вимоги суспільства. По-третє, питання актуальне у зв’язку з відсутністю в даний час фундаментальних наукових досліджень у сфері інформальної освіти.
Підведення підсумків
У нашій країні такі форми навчального процесу, як неформальна та інформальна освіта, з’явилися завдяки запозиченню з європейської системи, вони припускали безперервне отримання нових знань і навичок.
На впровадження в практику цих форм зробили серйозний вплив експертні висновки, які були зроблені Громадською палатою і НДІ в 2007 році. Саме за підсумками цього дослідження була сформульована значимість і своєчасність використання таких форм роботи в російській системі освіти. Інформальна освіта було названо основним фактором конкурентоспроможності нашої держави, найважливішим елементом сучасної освітньої структури.
Представники науково-дослідних світових лабораторій, що займаються вивченням функціонування закладів вищої ланки, прийшли до висновку, що студенти тільки за допомогою свого особистого досвіду можуть отримувати якісні знання. У подібній системі викладач виконує функцію тьютора, тобто він спрямовує процес набуття тими, хто навчається, певних якостей в потрібне русло, допомагає вибудувати максимально ефективну систему для саморозвитку та самовдосконалення своїм підопічним. Дослідникам вдалося довести ефективність подібної освітньої системи, можливість її впровадження в коледжі, технікуми, загальноосвітні школи.
Встановлення між усіма учасниками навчального процесу партнерських відносин є запорукою максимальної мотивації до вченню, чинником для успішної соціальної і професійної реалізації.
У педагогічну практику терміни «неформальна» і «інформальна освіта були введені в другій половині минулого століття. Саме в цей час йшли масштабні міжнародні спори щодо необхідності та можливості реформування шкільної та вищої освіти.
Вони намагалися донести до педагогічної громадськості значимість і своєчасність освіти та якісної підготовки, що купується поза стінами офіційних навчальних закладів.
Також терміни були введені і для того, щоб розглядати специфіку освітньої ситуації, що склалася в аналізований період у країнах, що розвиваються.
Поява неформальної та інформальної навчання стало прямим результатом появи інноваційних комунікативних та інформаційних технологій, які забезпечували миттєвий доступ до будь-яких видів інформації, розширювали уявлення про реальність повсякденного існування. Після виникнення віртуального світу, можливості спілкування за допомогою інтернету, педагогів і школярів з’явилася реальна можливість для самостійного придбання знань, вивчення конкретних навчальних дисциплін, отримання необхідних професійних навичок.
Неформальна освіта часто здійснюється без спеціального освітнього простору, що має чітко означені методи, цілі, завдання, результати. Воно не передбачає заняття учня в рамках освітньої установи, цілком може здійснюватися під час індивідуальних занять з репетитором, роботи в гуртку, секції.
Подібний процес не передбачає видачі документа державного зразка, що є обов’язковою умовою класичної шкільної системи. Така форма в основному має систематичний цілеспрямований характер.
Неформальне навчання можна отримати абсолютно в будь-якому місці, маючи доступ до інформаційних ресурсів.
До такої освітньої системи можна віднести будь-яку діяльність, необов’язково пов’язану з навчанням у школі, коледжі, університеті. Наприклад, це можуть бути інтернет-конференції педагогічних працівників, у рамках яких вони розглядають важливі питання.
