Конституційно-правова відповідальність: поняття, види, підстави

Ознаки

Конституційно-правова відповідальність – самостійний вид юридичної відповідальності. З цього випливає, що їй притаманні і загальні ознаки, специфічні риси, що вказують на своєрідність цього порівняно самостійного правового явища. У зв’язку з цим розглядати поняття конституційно-правової відповідальності слід в двох аспектах: загальному та узкоспециальном.

Юридична відповідальність – це регламентована нормами права суспільне відношення, що виникає між державою, від імені якої діють спеціальні структури, і порушником, яким ставиться в обов’язок перетерплювати позбавлення за вчинений проступок. До загальних ознак конституційно-правової відповідальності, відповідно, слід відносити:

  • Нерозривний зв’язок з державним механізмом примусу.
  • Примусовий характер санкцій.
  • Конституційно-правова відповідальність, як і будь-яка інша форма відповідальності, настає лише в разі вчинення правопорушення. Тут слід сказати про певну специфічність прояву загальних ознак. Наприклад, примусовий характер конституційно-правової відповідальності в конституційному праві виражається не тільки в державному, але й іншому громадському (публічному) примус. Безумовно, воно має здійснюватися у відповідності з нормами Конституції і під держконтролем.

    Цікаве:  Яка відповідальність генерального директора ТОВ за борги?

    Специфічними вважаються наступні ознаки:

  • Положення про настання відповідальності закріплені у конституційних нормах.
  • Підстави, інстанції, суб’єкти конституційно-правової відповідальності відрізняються великою різноманітністю, ніж в інших видах відповідальності. Це обумовлюється специфікою предмета регулювання.
  • Конституційно-правова відповідальність має тісний зв’язок з політичним примусом.
  • Враховуючи наведені вище ознаки, можна дати таке визначення. Конституційно-правовою відповідальністю слід називати закріплену в конституційно-правових нормах обов’язок суб’єкта відповідати за невідповідність його юридично значимого поведінки приписам, закріпленим у зазначених нормах. Виконання порушником цього обов’язку забезпечується можливістю застосування уповноваженим органом заходів державного або іншого, прирівняного до нього, публічного впливу.