Домашня корекція страхів у ігровій формі
Корекція дитячих страхів в спокійній домашній обстановці можлива, якщо тривога малюка ще не прийняла нав’язливого течії і не переросла в одну з форм психічного розладу. Основою домашнього методу є діалог, в ході якого батьки обережно і доброзичливо розмовляють (не розпитують, а розмовляють!) з дитиною на тему, що таке страхи, звідки вони приходять і як з ними впоратися.
Бесіда повинна вестися в ігровій формі, найкраще – у вигляді казки, де батько починає фразу, а дитина їх закінчує, як йому хочеться. Почати можна так: «В одній печері, далеко звідси, прямо посеред високих гір жив нещасний, нікому не потрібний…». Дитина відповідає, і казка продовжується, у відповідності з його вибором «гірського жителя». Залучаючись в гру, малюк перестає контролювати своє небажання ділитися з проблемою і поступово видає всі свої «страшні таємниці».
Важливо правильно побудувати сюжет казки, повернувши події таким чином, щоб нещасний «монстр» до кінця оповідання викликав уже не страх, а бажання з ним подружитися, пожаліти його. При агресивному настрої дитини можна і знищити чудовисько, скинувши його в глибоку прірву або заточивши на тисячу років у високу вежу.
Обов’язково під час гри потрібно наділити дитину «надздібностями», які відлякують всіх без виключення негативних персонажів. Наприклад, нехай герой, що вселяє страх, сам боїться, але не всіх підряд, а саме карооких хлопчиків, коли вони роблять «сердите» вираз обличчя і кажуть: «Пішов вон!» Добре потренуватися з дитиною, програючи ситуацію, як він проганяє чудовисько, і воно смішно тікає далеко-далеко, по дорозі попереджаючи всіх інших монстрів, що «з цим хлопчиком жарти погані».
Батькам слід пам’ятати, що незалежно від видів і причин дитячих страхів вони не здаються ні дурними, ні «порожніми» самій дитині, і переконувати його в тому, що «він вже великий, щоб боятися» – зайва трата часу. Нехай малюк знає, що всі дорослі колись були дітьми, чогось боялися, і в цьому немає нічого соромно. Тільки зустрівши повне розуміння і «виговоривши» все мучили його «жахи», дитина зможе спокійніше приймати своє дорослішання і не відчувати себе самотнім.
