Герой вірша
Продовжимо аналіз вірша Пушкіна «До Чаадаеву» і розглянемо образ ліричного героя. У посланні він не самотній – «нежил нас обман», він сподівається, що його зрозуміють – «горить ще желанье», підтримають – «ми чекаємо», і відгукнуться на «прекрасні пориви». Його завдання полягає в тому, щоб зміцнити віру одного, до якого він звертається – «товариш, вір», що настане час «привабливого щастя»; не сумніватися у своєму виборі, адже вони ще «горять мучиться жагою» і чекають свободу, і це не пусті слова, вони й самі готові виконати свій громадянський обов’язок «поки серця» «живі», їх боротьбу з «самовластьем» не забудуть і «напишуть імена».
У цьому посланні втілений погляд на почуття людини як щось мінливе і непостійне. Навіть громадянська позиція постає як минуще стан – «поки горимо» свободою. Отже, замилування свободою проходить так само, як любов, і не можна упустити «душі прекрасні пориви». Все це визначає настрій цього послання: нетерпіння, пристрасне прагнення до кращого майбутнього, заклик до негайної дії на благо вітчизни. Так в ліриці Пушкіна визначаються риси, притаманні романтичному світовідчуттю: нетерпляче прагнення до ідеалу свободи, інтерес до суперечностей людської душі.
Чи можна в контексті волелюбною лірики Пушкіна, замінити поняття «герой» словом «автор»? Звичайно. Змальоване в посланні світовідчуття було характерно для представників того покоління, бо мета їх життя полягала в боротьбі з неприйнятними для них суспільними тенденціями, підтримки пригноблених. Автобіографічність послання очевидна і тому, що вірш звернуто до конкретної людини – близького друга Пушкіна П. Я. Чаадаеву.
