П’ята заповідь
Заповідь з Біблії “не вкради”, яка вона за рахунком? Вже зовсім скоро ми дійдемо до неї. А зараз настала пора згадати не менш важливу. “Шануй батьків своїх”.
Мама – перше слово, головне слово в нашій долі. В першій сходинці дитячої пісеньки відображена вся життєва суть. Мама виношує дитину, зазнаючи всі недоліки свого становища. Мама народжує малюка, страждаючи від болю. Мама не спить ночами, знаючи, що її дитина абсолютно безпорадний. І більшу частину життя вона поруч зі своїм сином або дочкою. Так само як і тато.
Діти виростають, їм вже не цікаві батьківські настанови. Підліток починає огризатися у відповідь на добрі поради чи настанови. Молодий чоловік або юна дівчина самі знають, як їм поступити. І тікають з дому, не чуючи своїх батьків. Прагнуть випурхнути в життя, а що там мама й тато? Вони нічого не розуміють у житті сучасної молоді.
Стрімко тікаючи з батьківського дому, відповідаючи самим близьким людям грубістю і часом хамством, ми забуваємо, що вони робили для нас. Мама і тато були поруч і дбали про свою дитину, коли той був ще зовсім огидним для чужих людей. Батьки дають нам всі, починаючи з життя.
Мати і батько здатні прийняти смерть замість свого чада, померти за нього. А ми здатні принести себе в жертву заради того, щоб зберегти життя найріднішим людям? Однак ми можемо виконувати заповідь Божу і прагнути захистити наших мам і тат від болю, заподіюваного нами. Від приниження в їх адресу, від того, щоб показати неповагу до батьків.
